Арешт майна є одним із найпоширеніших заходів забезпечення кримінального провадження. На практиці арешт майна з тимчасового обмеження часто перетворюється на тривале позбавлення права власності. У зв’язку з цим варто докладніше зупинитися на процедурі скасування арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно:
- є доказом кримінального правопорушення;
- підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;
- конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди;
- забезпечує можливу конфіскацію майна.
Законодавець у ч. 1 ст. 170 КПК України зазначив, що арешт майна скасовується в установленому КПК України порядку.
Наразі є три правові процедури вирішення цього питання на стадії досудового розслідування:
- звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна (ч. ч. 1, 2 ст. 174 КПК України);
- оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна в апеляційному порядку (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України);
- скасування арешту майна прокурором одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації (ч. 3 ст. 174 КПК України).
Звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна
Підставами для скасування арешту майна на підставі ухвали слідчого судді є:
- відсутність осіб, передбачених ч. 1 ст. 174 КПК України, під час розгляду питання про арешт майна;
- надалі в застосуванні арешту майна відпала потреба;
- арешт майна накладено необґрунтовано.
Строк розгляду клопотання про скасування арешту майна
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше 3 днів після його надходження до суду (ч. 2 ст. 174 КПК України).
Натомість клопотання про арешт майна розглядають слідчий суддя, суд не пізніше 2 днів із дня його надходження до суду (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Таким чином, законодавець фактично створює процесуальну нерівність між сторонами кримінального провадження. Сторона обвинувачення опиняється у більш вигідному процесуальному становищі, адже її ініціативу щодо обмеження права власності через накладення арешту розглядають швидше, ніж спробу особи захистити свої майнові права шляхом подання клопотання про скасування відповідного арешту. Така процесуальна асиметрія є неприйнятною, оскільки вона демонструє нерівність підходу держави до захисту прав особи та реалізації функцій обвинувачення.
Ба більше, на практиці навіть 3-денний строк, визначений законом для розгляду клопотань про скасування арешту майна, часто не дотримується, що підриває довіру до судової системи, нівелює принцип оперативності судового контролю за досудовим розслідуванням і фактично легітимізує тривале обмеження права власності без належного судового контролю.
Питання апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна було предметом дослідження Верховного Суду. Зокрема, відповідно до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 20.05.2024 р. у справі No 712/191/23, ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у взаємозв’язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.
Чинний КПК України не передбачає і можливості апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про відмову в задоволенні клопотань сторони захисту щодо скасування арешту майна.
З аналізу судової практики випливає, що непоодинокими є випадки застосування слідчими суддями формального підходу до вирішення питання про скасування арешту майна.
Вважаємо, що законодавцю доцільно запровадити можливість апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про відмову в задоволенні клопотань про скасування арешту майна, що сприяло б зменшенню ризику формального підходу слідчих суддів до розгляду відповідних клопотань.
Оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна в апеляційному порядку
Ухвалу слідчого судді про арешт майна може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів із дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ч. ч. 2, 3 ст. 395 КПК України).
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді здійснюють безпосередньо до суду апеляційної інстанції, це є доцільним у разі допущення судом першої інстанції процесуальних порушень під час постановлення ухвали про арешт майна.
Вважаємо, що спершу, за наявності підстав, потрібно подати апеляційну скаргу для дотримання строків апеляційного оскарження, а в разі відмови в її задоволенні – звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна (за наявності відповідних підстав).
Скасування арешту майна прокурором
Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
З аналізу відповідного законодавчого положення можна дійти висновку про те, що в разі закриття кримінального провадження слідчим чи дізнавачем, останні не наділені повноваженнями скасовувати арешт майна одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом із тим, незважаючи на наявність законодавчого положення, передбаченого ч. 4 ст. 132 КПК України, закриття кримінального провадження на практиці не призводить до автоматичного відновлення прав власника (володільця) майна.
Порядок скасування арешту майна в закритому слідчим, дізнавачем кримінальному провадженні чинним кримінальним процесуальним законодавством чітко не регламентовано, що на практиці породжує проблему власникам (володільцям) майна зняти правові обмеження, накладені арештом майна.
Відповідне питання було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, відповідно до правової позиції ВП ВС, викладеної в постанові від 30.06.2020 р. у справі No 727/2878/19, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень під час закриття кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, ВП ВС вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладено арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
Вважаємо, що скасування саме слідчим суддею арешту майна в уже закритому слідчим, дізнавачем кримінальному провадженні є недоцільним з огляду на завантаженість судової системи та з урахуванням того, що відповідна дія має формальний характер.
Чинний порядок скасування арешту майна в кримінальному провадженні, яке було закрито слідчим, дізнавачем, потребує удосконалення в частині запровадження механізму автоматичного відновлення прав власника (володільця) майна.
Вважаємо, що саме на прокурора може бути покладено повноваження зі скасування арешту майна в закритому слідчим, дізнавачем кримінальному провадженні, зважаючи на законодавче положення, передбачене ч. 6 ст. 284 КПК України, відповідно до якого копію постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилають прокурору. Прокурор протягом 20 днів із моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
На стадії судового розгляду наявні такі дві процедури скасування арешту майна:
- звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна (ч. ч. 1, 2 ст. 174 КПК України);
- скасування судом арешту майна з одночасним ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд (ч. 4 ст. 174 КПК України).
Скасування арешту майна судом з одночасним ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд
Суд скасовує арешт майна, зокрема в разі виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).
Підсумовуючи викладене, вважаємо, що сучасна правова модель скасування арешту майна у кримінальному провадженні потребує удосконалення. На практиці застосування арешту майна часто супроводжується низкою проблем: затягуванням розгляду клопотань про його скасування, формальним підходом слідчих суддів до оцінки доводів сторони захисту, відсутністю механізму апеляційного перегляду рішень про відмову в скасуванні арешту. Арешт, який мав би бути лише тимчасовим обмеженням, часто перетворюється на тривале позбавлення права власності без достатніх процесуальних гарантій та ефективного судового контролю.
Олексій Дрозд, молодший юрист, ексклюзивно для Юрист & Закон.
Iншi Публікації
