Вікторія Охріменко – студентка магістратури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, яка нещодавно пройшла стажування в судовій практиці LCF та за її результатами отримала пропозицію про роботу в компанії. Відтепер вона – молодша юристка.
Ми розпитали Вікторію про її враження від стажування та зміни, які протягом цього часу відбулися з нею як особистістю та юристкою. Спілкування вийшло душевним, сповненим вдячності та щирої віри в те, що все вдасться.
- Вікторіє, розкажи, будь ласка, з якими думками та очікуваннями ти розпочинала своє стажування?
Я розпочинала своє стажування з позитивними думками та чітко поставленою метою – почати свою кар’єру в LCF та отримати оффер на посаду молодшого юриста у судовій практиці. До нового етапу в своєму житті я поставилась відповідально та серйозно, а тому сприймала стажування як повноцінну роботу, неначе я вже працюю в компанії. З LCF Law Group я була знайома ще задовго до оголошення конкурсу про проходження стажування в компанії, а саме з часів участі в Київському осередку Ліги студентів АПУ. З огляду на це, від стажування я очікувала поглиблення знань, покращення вже набутих навичок та отримання досвіду у великій юридичній ТОП компанії. Про це, певно, мріє кожен студент, котрий отримує освіту за спеціалізацію 081 :)) Також для мене було важливим зрозуміти: що таке робота в команді і спробувати щось нове в роботі. До прикладу, я хотіла тих самих «викликів».
- Яким був твій перший день стажування в емоційному плані?
Він був радше ознайомчий, ніж власне робочий. Певно, через те, що це була п’ятниця. В першу чергу, я познайомилась з офісом та співробітниками з інших практик. Особливо хвилюючим було знайомство з командою юристів, які, як я розуміла, стануть моїми колегами на 3 місяці. Емоційно мій перший день стажування був дуууже насиченим. Вважаю, що в цей день я пережила весь спектр емоцій: від невимовного хвилювання до впевненості, що «все буде круто».
- Як змінилися ці думки/враження відтоді?
Ані думки, ні враження відтоді не змінились. Навпаки, реальність перевершила мої очікування.
- Чим взагалі займалася під час стажування? Яку роботу тобі доручали? Чи були це завдання, що стосувалися роботи над поточним кейсом/проєктом?
Я виконувала роботу різної складності: починаючи від простих заяв, моніторингу справ та інших дрібних завдань, закінчуючи написанням частин заяв по суті спору та самостійною роботою над справою окремого провадження. Все відбувалося під чітким керівництвом та наглядом досвідчених колег. Часто першою проявляла ініціативу, тому що з кожного дня хотіла взяти максимум.
Щодо завдань, які стосувались роботи над поточним кейсом/проєктом, я щиро вдячна керівниці практики та команді за те, що довіряли та долучали мене до актуальних справ, над якими дійсно працюють фахівці, а також до нових кейсів, які «заходили» в практику. На власному досвіді я зрозуміла, що саме при такому підході стажер буде ставитись до завдань відповідально, виконувати їх вчасно і приділяти максимум зусиль. А ще хотілося здивувати менторів.
- Що в стажуванні виявилося найскладнішим?
В плані завдань, то напевно, на старті складним для мене стало те, що потім виявилося найпростішим – пошук всіма улюбленої судової практики. Перший пошук судової практики в мене не вдався. Проте, отримавши вказівки та підказки від колег, я швидко опанувала цей інструмент.
Щодо речей, які не стосуються завдань, непросто було зрозуміти спосіб мислення колег та знайти підхід, оскільки ми всі різні. Проте мені трапилась чудова команда, з якою вдалося налагодити зв’язок, до якої я встигла звикнути і дійсно стати її частинкою.
- Що було найцікавішим?
Для мене було багато цікавого: дослідження нестандартних питань, написання складних документів, відвідування професійних форумів. Та оскільки я обожнюю суди, найцікавішим було відвідування судових засідань в різних інстанціях. Справді, інколи ловила себе на думці, що це виглядає як серіал, який хочеться переглядати знову і знову. Мені було цікаво, як судді реагують на процесуальні трюки і маніпуляції, як кожен з учасників поводиться в судовому засіданні. З цього я почерпала для себе багато нового і винесла багато уроків на майбутнє.
- Що було неочікуваним? Що здивувало?
Під час стажування мене найбільше здивувало максимальне залучення мене до роботи. Відверто кажучи, я переймалась, що мені не довірятимуть відповідальних завдань, будуть вважати мене недостатньо кваліфікованою чи даватимуть дрібну, технічну роботу. Проте я помилялась і я цьому дуже рада. Також неочікуваним було дуже тепле прийняття в команду, було відчуття наче «я завжди була тут».
- Тобі зробили пропозицію роботи, яку ти прийняла. Для тебе це була приємна несподіванка чи ти планувала і обговорювала це з керівництвом?
Скажу більше, я з радістю прийняла цю пропозицію, оскільки чекала на неї з нетерпінням.
Насправді, ще в оголошенні про стажування було вказано, що за результатами стажування можливе працевлаштування. І на співбесіді мені це також сказали. Як зараз пам’ятаю: 15 серпня, перший візит в офіс і картину в червоних тонах у переговорці. Ще тоді керівниця ставила питання на майбутнє: «Чи хотіла б я залишись в компанії після стажування?», моя відповідь не змусила себе довго чекати: «Авжеж. Це моя ціль.»
Щодо обговорення з керівництвом, то за 2-а тижні до закінчення стажування ми вирішили це питання.
- Ти мешкаєш в місті-сателіті Києва і щодня дуже багато часу витрачаєш на дорогу в офіс та назад. Що тебе драйвило/надихало так зранку прокидатися і витрачати такі зусилля на те, щоб у нас стажуватися?
Я ненавиджу ранні підйоми. Це для мене випробування. Проте було несподіванкою те, що я з легкістю буду прокидатись о 5:30 в будній день, витрачати півтори-дві години на дорогу в офіс і з радістю бігти на зустріч новому та невідомому.
Мотивація прийшла до мене, як тільки я переступила поріг цього офісу. Зрозуміла для себе, що обрала правильний шлях, відчула себе на своєму місці.
Я надихалась кожним, хто працює в цьому офісі. Я в кожному бачила і бачу приклад того, ким хочу стати сама. Команда дуже вплинула на мою мотивацію, оскільки бачила мій ріст, підтримувала, вкладала в мене свої сили, час і знання. Окрім цього, мене підтримувала моя сім’я, вірила і вірить в моє майбутнє, тому по-іншому ніяк.
Мотивацію можна знайти навіть в найскладніших умовах, головне – знайти її в собі. Вірю, що найкращий шлях – найскладніший. Я була впевнена, що мої зусилля на стажування в LCF не будуть марними, тому докладала їх по максимуму.
- Як би ти могла охарактеризувати команду судової практики, в якій працюєш, і команду компанії в цілому?
Назва «Судова практика» говорить сама за себе – суди, спори, процес. Проте не тільки судами єдиними живе практика! Якщо характеризувати з огляду роботи, то в нашій команді справжні акули-процесуалісти. Кожен максимально відповідально підходить до своїх обов’язків, скрупульозно працює над кожним проєктом. Судова практика – це про нестандартні виклики, заплутані випадки, цікаві кейси та далеко не шаблонні правові позиції. Загалом в команді зібрались чудові люди, де кожен доповнює один одного. Вважаю, що мені дійсно пощастило працювати саме в такому колі, оскільки мої колеги не тільки юристи-спеціалісти топового рівня, а й перш за все люди, прикольні кожен по-своєму. В LCF я отримала свій перший досвід роботи в команді, і я щаслива, що це відбулося саме в судовій практиці. Особисто для мене моя команда – приклад, мотивація та натхнення!
В цілому команда компанії LCF справді чудова! Тут зібрались однодумці, справжні професіонали своєї справи. Кожна практика – особлива і унікальна. Для мене було важливим, щоб компанія, в якій я буду працювати, мала і тримала «свою марку». Проте не менш важливим було те, яким буде безпосереднє «перебування» всередині цієї «величезної юридичної машини». В LCF комфортно, людяно і тепло – це і є найголовніше. Тут панує so friendly атмосфера.
- Ти стажувалася три місяці. Очевидно, що за цей час в тебе додалося практичних вмінь, і мабуть, теоретичні знання систематизувалися. А чи змінилося щось в твоєму світогляді, професійних орієнтирах?
Безперечно, я побачила, як теорія може працювати або ж кардинально не працювати на практиці. Також в плані роботи я навчилась багато чому; вивчила те, чого не знала, поглибила вже наявні знання та вміння; відкрила для себе ще більше нового і отримала багато нових скілів.
Проте моє стажування тут було не тільки з метою отримання досвіду, навичок та посади. Моєю ціллю також були внутрішні зміни. Я виросла як в професійному, так і в емоційному плані. Змінився мій світогляд, прийшов етап самостійності, всебічного дорослішання та відповідальності за своє життя. І звісно, якщо це помічаєш не тільки ти, а й твоє оточення, а саме сім’я, близькі та керівництво, це означає, що ти крокуєш в правильному напрямку до бажаного майбутнього.
В професійних орієнтирах я зрозуміла, що шлях долає той, хто йде і не здається. Головне – концентруватись на своїх перемогах.
- Яку пораду ти б дала тим, хто планує йти до нас стажуватися?
LCF дає всі можливості для розвитку здібної молоді, за умови використання цих можливостей.
Той, хто планує іти до нас на стажування, повинен розуміти всю відповідальність і серйозність цього процесу, оскільки це свого роду виклик. Тому майбутні стажери мають бути готові до змін і складних задач. Якщо тобі випав цей шанс, то не впусти його. Показуй себе, свої сильні сторони, будь наполегливим, відкритим, ініціативним та інколи працюй трішки більше, ніж ти здатний, і тоді це принесе свої плоди. Найважливіше – це твоє ставлення і те, як ти сприймаєш своє стажування.
Переконана, що той, хто обрав для себе шлях в юриспруденції разом з LCF, не помилився.
Iншi Публікації
