Україна має великий потенціал для залучення іноземних та внутрішніх інвестицій. Вдале географічне розташування, розгалужена логістична мережа та розвинена інфраструктура, просунута цифрова економіка, висока інвестиційна дохідність, кваліфікована та недорога робоча сила і ряд інших факторів, безумовно, роблять Україну інвестиційно привабливою.
Тим не менш, існують суттєві недоліки та перепони, які змушують іноземних інвесторів двічі задуматися, перш ніж інвестувати в Україну. Лише комплексне та повноцінне вирішення проблемних сфер здатне підвищити інвестиційну привабливість України.
Надмірне регулювання бізнесу
Відповідно до довоєнного анкетування “Очікування бізнесу 2021”, яке було проведено Торгово-промисловою палатою України, 77,8% респондентів-представників національного бізнесу звернули увагу на проблему надмірного втручання держави у регулювання економічних відносин у сфері малого та середнього бізнесу. Можливими напрямками поліпшення бізнес-клімату в Україні, серед іншого, респонденти назвали дерегуляцію підприємницької діяльності в напрямку здешевлення ведення бізнесу (91,7%) та суттєве скорочення кількості державних регуляцій та обмеження втручання держави у регулювання підприємницької діяльності (90,3%).
Жодним чином не заперечуючи проти ліцензування певних видів господарської діяльності, погоджуємося із загальною проблемою зарегульованості господарської діяльності. Це особливо помітно в сфері адмініструванні податків та перевірок бізнесу. Також нерідко процес отримання ліцензій і сертифікатів пов’язаний із значною бюрократією та довготривалими процедурами, що, у свою чергу, породжує корупційні зловживання. Крім того, неоднозначні або непрозорі вимоги до отримання ліцензій та сертифікацій можуть створювати невизначеність для бізнесу. Це може призводити до непередбачуваності в плануванні діяльності та ризику для інвесторів.
Іншими словами, іноземний інвестор наразі може зареєструвати в Україні свою компанію у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як найбільш розповсюджену для ведення бізнесу, за один день. А от отримання ліцензій чи інших регуляторних дозволів може зайняти місяці чи навіть роки.
Не вдаючись до дискурсу щодо рівня участі держави у формуванні економічного ринку, ми вважаємо, що спрощення та раціоналізація процесів ліцензування і сертифікації та розсудливий підхід до перевірок бізнесу однозначно сприяють покращенню бізнес-клімату та залученню інвестицій. Так, частину повноважень щодо надання дозволів та здійснення інших повноважень від імені держави можливо передати приватним структурам. Зокрема, якщо, наприклад, надати можливість (в якості альтернативи) відповідним державним дозволам щодо будівництва та введення в експлуатацію об’єктів нерухомості страхувати відповідні ризики у топ-страхових компаніях, рівень контролю за якістю будівництва навряд чи буде гіршим.
Більше того, процедури отримання дозволів, зокрема граничні строки розгляду і підстави для відмови, мають бути прописані максимально чітко. Звісно, частина повноважень державних органів все рівно буде дискреційними, але в умовах українських реалій дискреція має бути суттєво обмежена.
В ідеалі, питання спрощення регулювання відповідних відносин задля залучення інвесторів, особливо стратегічних, заслуговує особливої уваги. Наприклад, є інвестор, який планує побудувати в Україні завод «з нуля», що є особливо актуальним в світлі припинення діяльності виробництв багатьох міжнародних компаній, розташованих в рф, а також в світлі створення спільних з іноземними партнерами виробництв щодо товарів оборонного призначення. Для цього інвестору потрібно буде:
- придбати або взяти в оренду земельну ділянку, скоріш за все у відповідних територіальних громад, з потенційною необхідністю зміни її цільового призначення;
- отримати технічні умови на підключення до комунікацій;
- отримати необхідні дозволи і погодження щодо будівництва та введення в експлуатацію відповідних виробничих об’єктів;
- отримати ліцензії та безліч операційних дозволів.
На практиці бували випадки, коли вказані процеси (не включаючи безпосередньо будівництво) навіть щодо відносно невеликих проєктів займали два роки і більше. Чи є цей час в України, коли залучення стратегічних інвестицій є вкрай важливим для виживання економіки і країни в цілому – питання риторичне.
Потрібно також розуміти, що далеко не завжди отримання дозволу чиновника є рівнозначним корупції. Але норми законодавства можуть бути прописані таким чином, що чиновник просто не хотітиме брати ризик на себе і видавати відповідний дозвіл. Незважаючи на те, що вигоду від цього отримає країна і суспільство, правоохоронні органи приходять з питаннями щодо перевищення повноважень до конкретної посадової особи. Тому питання спрощення/підвищення ефективності законодавчого регулювання відповідних процесів є вкрай важливим.
Корупція
Високий рівень корупції в Україні завжди є одним із найвагоміших занепокоєнь інвесторів при прийнятті рішення щодо вкладення коштів в Україну. Незважаючи на воєнний стан у країні, правоохоронними органами було здійснено чимало гучних антикорупційних викриттів. І хоча їх наявність є позитивним явищем, статистика говорить, що в середньому до суду доходять лише 25-35% від зареєстрованих кримінальних проваджень, які можна пов’язати із корупцією. Більше того, менше половини таких справ завершуються ухваленням вироку. Слід також врахувати, що більшість таких вироків стосуються “дрібних” посадовців або спроб водіїв підкупити поліцейських. Відповідно до результатів проєкту “Антикорупційний барометр” лише 15-20 вироків стосуються посадовців вищого і середнього рівнів, які передбачають реальне ув’язнення.
Таким чином, боротьба з корупцією в Україні залишає бажати кращого. Сподіваємося, що у майбутньому тенденція щодо ефективного розслідування корупційних злочинів покращуватиметься, як і притягнення винних до відповідальності.
В будь-якому разі, без завершення реформування судової і правоохоронної системи, які є підґрунтям правопорядку в будь-які державі, говорити про інвестиційну привабливість України можливо лише з певними застереженнями.
Валютні обмеження
З першого ж дня повномасштабного вторгнення Національний банк України вжив негайних заходів для забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи України. Так, серед іншого, було прийнято постанову Правління НБУ “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” № 18 від 24.02.2022.
Безумовно, такий крок був та залишається цілком виправданим в умовах воєнного стану. Однак, низка фінансових обмежень та заборон неминуче ускладнила як ведення бізнесу, так і інвестування в Україну. Зокрема, уповноваженим установам заборонено здійснювати більшість видів торгівлі валютними цінностями, транскордонні перекази валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах (з винятками). Стосовно розрахунків за експортно-імпортними операціями діють граничні строки у 180 календарних днів щодо операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року.
Тим не менш, незважаючи на триваючий період воєнного стану, НБУ поступово зменшує кількість обмежень і заборон для поетапного відновлення валютного ринку. Зокрема, останні послаблення відбулися з 1 грудня 2023 року, відповідно до яких скасовано обмеження для банків та фінансових компаній на обсяги продажу фізичним особам іноземної валюти в готівковій формі. Серед змін також є дозвіл Експортно-кредитному агентству на транскордонні перекази коштів для відшкодування/компенсації страховим (перестраховим) компаніям та компаніям-перестрахувальникам витрат, які виникли у них у зв’язку з виконанням договорів страхування та договорів перестрахування, а також для оплати витрат (оплати послуг банків, юридичних радників і т.п.), пов’язаних із здійсненням таких операцій. НБУ тримає вектор на пом’якшення валютних обмежень, при цьому утримуючи баланс, необхідний для економіки воєнного стану.
Але на практиці існують випадки, коли банки відмовляються купувати валюту і переказувати її за кордон навіть за абсолютно прозорими торгівельними операціями, посилаючись неофіційно на певні неформальні вимоги. Така практика звісно не є припустимою з точки зору інвестиційної привабливості України.
Висновки
Існує ряд важливих викликів, які негативно впливають на привабливість інвестиційного середовища України. Серед них бюрократичні перешкоди, надмірна регуляція бізнесу, корупційна складова, нестабільність в правовому регулюванні, валютні обмеження. З початком війни ці проблеми не зникли, при цьому додатково поповнившись ризиками, похідними від стану війни в країні.
Незважаючи на це, у політичному та економічному середовищі існує певний консенсус, як мінімум на декларативному рівні, щодо необхідності поліпшення інвестиційного клімату, повоєнної відбудови України та залучення іноземних ресурсів. Сподіваємося, що спільними зусиллями влади, бізнес-спільноти та громадянського суспільства вдасться подолати перешкоди та створити сприятливе середовище для інвестицій, сталого економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності України на світовому ринку.
Сергій Бенедисюк, партнер LCF Law Group, спеціально для ZN.UA
Iншi Публікації
