Ірина Кобець, партнерка LCF Law Group, ділиться своїм досвідом і розповідає про розвиток вирішення спорів в Україні за минулий рік та очікування на майбутнє.
CEELM: Як останнім часом змінюється ландшафт спорів в Україні та як би ви описали поточну ситуацію?
Ірина Кобець: Протягом останніх років ландшафт судових спорів в Україні демонструє чітку тенденцію до зростання навантаження на всі юрисдикції. Це не точковий сплеск, а системна динаміка.
У 2025 році до цивільних судів надійшло 771 749 справ порівняно з 555 338 у 2024 році (+39%). Господарські суди отримали 67 098 бізнес-спорів (+10%), тоді як адміністративні суди зареєстрували 463 760 справ (+13%). Статистика Верховного Суду підтверджує аналогічну динаміку.
Причини багатофакторні. Розрив економічних зв’язків, дефолти за контрактами, а також міграція населення та бізнесу стали суттєвими чинниками зростання кількості спорів. Додатковим фактором є нестабільність регуляторного середовища та еволюція судової практики, що знижують рівень правової визначеності. Водночас доступ до правосуддя в Україні залишається відносно високим. Розвиток системи «Електронний суд», можливість подання документів онлайн та участі у засіданнях через відеоконференцію фактично зменшили витрати сторін.
Структура спорів також показова. Понад 56% цивільних справ стосуються спорів щодо позик, кредитів та банківських вкладів. Їх кількість фактично подвоїлася порівняно з 2024 роком, що свідчить про суттєве зростання фінансових зобов’язань населення в умовах економічної нестабільності. Сімейні спори залишаються значною категорією (157 670 справ, близько 20%), хоча після різкого зростання на початку війни демонструють поступове зниження.
У господарській юрисдикції понад 30% справ пов’язані з банкрутством. Кількість заяв про неплатоспроможність фізичних осіб зросла на 44% з попереднього року. Ця динаміка свідчить про системне зростання проблем платоспроможності як у корпоративному секторі, так і серед фізичних осіб.
Спеціалізовані корпоративні та антимонопольні спори також демонструють тенденцію до збільшення, що відображає конкуренційний тиск і перерозподіл активів. Водночас кількість спорів щодо кредитування зменшується, що корелює зі стриманою активністю кредитного ринку.
CEELM: Чи частіше клієнти звертаються до суду, чи обирають альтернативні способи вирішення спорів? Що впливає на їхній вибір?
Ірина Кобець: В Україні існує широкий спектр альтернативних способів вирішення спорів, зокрема міжнародний комерційний арбітраж, система третейських судів, процедура врегулювання спору за участю судді та медіація. Втім, юрисдикція залишається переважно орієнтованою на судовий розгляд.
Хоча медіація інституційно посилюється завдяки спеціальному закону, створенню центрів медіації та підтримці з боку судів, її практичне застосування залишається обмеженим.
Система третейських судів потребує системної реформи. Обізнаність про такі механізми та, що важливіше, рівень довіри до них залишаються відносно низькими. Значною мірою це пов’язано з негативним досвідом їх широкого використання у банківських спорах після фінансової кризи 2009 року.
Щодо процедур врегулювання спору за участю судді, у 2025 році лише незначна частка таких процедур завершилася реальним примиренням сторін. Подвійна роль судді як арбітра і посередника досі сприймається сторонами обережно.
Натомість міжнародний комерційний арбітраж демонструє зростання порівняно з довоєнним періодом. Це пов’язано як із транскордонними комерційними спорами, так і з послідовною проарбітражною позицією українських судів.
Ключовим чинником збереження популярності судового розгляду є правова культура та рівень довіри. Український бізнес історично покладається на суди як основний механізм вирішення спорів. Ця модель поступово змінюється, але цей процес є еволюційним.
CEELM: Чи впливають нещодавні або майбутні законодавчі зміни на практику вирішення спорів?
Ірина Кобець: Законодавча трансформація вже впливає на сферу вирішення спорів, а ключовим драйвером цих змін є євроінтеграція.
У 2025 році скасування Господарського кодексу стало фундаментальним кроком відходу від радянської моделі регулювання економіки до уніфікованого приватноправового підходу, наближеного до європейських стандартів корпоративного управління. Це безпосередньо вплине на корпоративні спори та спори за участю державних підприємств. На початку 2026 року було також скасовано радянський Житловий кодекс, а подальші реформи у сфері трудового та цивільного законодавства очікуються.
У короткостроковій перспективі ці зміни можуть призвести до збільшення кількості спорів через невизначеність у тлумаченні нових норм, при цьому Верховний Суд відіграватиме ключову роль у формуванні єдиної практики.
Галузеві реформи, пов’язані з воєнними реаліями, також мають суттєве значення. У 2025 році було прийнято законодавство, яке запровадило пільгові умови кредитування та лізингу для бізнесу, активи якого знаходяться на окупованих територіях або в зоні бойових дій. Аналогічно, у лютому 2026 року було прийнято спеціальний закон щодо врегулювання питань оплати електроенергії з альтернативних джерел на тимчасово окупованих територіях після кількох років активної судової практики.
Це свідчить про дедалі більш динамічну взаємодію між судовою практикою та законодавцем: суди формують проблематику, а парламент реагує точковими нормативними змінами.
CEELM: Які тренди визначатимуть розвиток спорів у 2026 році?
Ірина Кобець: Дивлячись на 2026 рік, можна очікувати, що сферу вирішення спорів визначатимуть кілька структурних тенденцій.
По-перше, практичні наслідки масштабної кодифікаційної реформи. У перехідний період ймовірним є зростання спорів, пов’язаних із тлумаченням нових норм, до моменту формування усталеної практики.
По-друге, збережеться значна частка спорів, пов’язаних із платоспроможністю. Банкрутство, реструктуризація та кредитні спори залишатимуться ключовими на тлі тривалого економічного тиску.
По-третє, посилюватиметься регуляторна роль держави. Антимонопольні, енергетичні, фінансові та санкційні спори набуватимуть більшої ваги у процесі гармонізації з правом ЄС.
По-четверте, воєнно-зумовлені спори залишатимуться визначальними. Йдеться про спори щодо пошкодженого або розташованого на окупованих територіях майна, захист прав військовослужбовців та їхніх сімей, а також кримінальні провадження щодо воєнних злочинів. Водночас модель військової юстиції залишається неврегульованою та активно обговорюється. Питання архітектури військових судів і спеціалізованих прокуратур і надалі перебуватиме в центрі дискусії у 2026 році.
Нарешті, міжнародний вимір продовжить розширюватися. Із поступовим поверненням іноземного капіталу зростатиме значення міжнародного арбітражу, інвестиційних спорів і транскордонного виконання рішень.
Ірина Кобець, партнерка, ексклюзивно для CEE Legal Matters
Iншi Публікації
