Реформа українського законодавства про міжнародний арбітраж: перспективи та реалії

18.06.24

17 червня 2024 року вперше представники Асоціації правників України (АПУ) та Української Арбітражної Асоціації (УАА) провели спільний захід, присвячений обговоренню законопроєкту УАА щодо узгодження законодавства України про арбітраж з Типовим законом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) в редакції 2006 року. Вказаний законопроєкт має на меті комплексне реформування законодавства про міжнародний арбітраж і передбачає внесення змін не тільки до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», але й до ЦПК України, ГПК України, КПК України, Кодексу України з процедур банкрутства і ще низки нормативно-правових актів.

Після реформи українського процесуального законодавства 2017 року, в ході якої було суттєво доопрацьовано питання сприяння міжнародному комерційному арбітражу та закріплено базові принципи проарбітражної політики держави, це друга спроба імплементувати положення Типового закону ЮНСІТРАЛ в українське законодавство, особливо в частині визнання та надання дозволу на виконання забезпечувальних заходів міжнародного комерційного арбітражу.

Вітаючи складну комплексну роботу колег, була рада долучитися до обговорення вказаного законопроєкту, за результатами якого було досягнуто домовленості доопрацювати його текст.

Хочу відзначити декілька найбільш дискусійних питань.

  1. Суттєве розширення сфери застосування Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Так автори пропонують:

– поширити положення вказаного закону і на інвестиційний арбітраж, до якого передано спір на підставі положень міжнародного договору, закону України чи угоди сторін;

– дозволити передавати на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спори міжнародного характеру з договірних та інших цивільно-правових відносин незалежно від суб’єктного складу. Така пропозиція викликала найбільше обговорень, оскільки Типовий закон ЮНСІТРАЛ не містить таких положень, а також такі спори не підпадають під один з ключових критеріїв для визначення компетенції міжнародного комерційного арбітражу – «комерційний» характер спорів;

– також було запропоновано розширене тлумачення міжнародного характеру спорів і передбачено, що спір матиме міжнародний характер у разі коли сторони домовились, що місце арбітражу буде знаходитись поза межами України;

– автори законопроєкту також розширили підходи Типового закону ЮНСІТРАЛ, які вже були закріплені у діючому Законі і передбачали, що у разі, коли «сторона не має комерційного підприємства, береться до уваги її постійне місце проживання», запропонувавши брати до уваги місце проживання для громадян України і осіб без громадянства, або громадянство для осіб, які не є громадянами України. Застосування такого підходу на практиці може створити певні правові колізії.

  1. Нові підходи до визначення письмової форми арбітражної угоди та порядку її укладання, а також законодавче закріплення принципу поширення дії арбітражної угоди на нову сторону у разі заміни сторони у зобов’язанні. При цьому були враховані не тільки положення згаданого закону ЮНСІТРАЛ, але й судова практика Верховного Суду і сучасні бізнес-реалії. Запропоновані зміни відповідають проарбітражній меті законопроєкту, разом з тим потребують подальшого доопрацювання тексту законопроєкту. Разом з тим, тут доцільно відзначити вже сформовану практику Верховного Суду, яка враховує особливу правову природу арбітражної угоди, і відмовитись від намагання тлумачити її зміст, форму та порядок укладення із застосування загальних підходів, закріплених Цивільним кодексом України.
  2. Одними з найбільш позитивних пропозицій, направлених на підтримку арбітражу і протидію недобросовісній поведінці сторін арбітражу, є (і) закріплення обмеженого підходу оцінки державним судом арбітражної угоди за стандартом prima facie; (2) заборона пред’явлення окремого позову до державного суду про визнання арбітражної угоди недійсною, такою, що втратила чинність або не може бути виконана.
  3. Останнє питання, яке обговорювалася учасниками заходу це внесення змін до частини другої статті 31 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а саме приведення її у відповідність до Типового закону ЮНСІТРАЛ, і передбачення можливості винесення арбітражного рішення без зазначення його мотивів, у разі якщо сторони про це домовились або якщо арбітражне рішення є рішенням на узгоджених умовах. За результатами обговорення сторони дійшли висновку, що такі зміни мають бути внесені, проте на практиці бажано відмовитися від такої опції, оскільки у разі ініціювання процедури скасування арбітражного рішення, сторона, проти якої воно винесене, буде обмежена у доведенні існування певних підстав для скасування такого рішення.

Наостанок, варто зазначити, що це лише перший із серії заходів по обговоренню законопроєкту УАА, і у всіх зацікавлених осіб буде можливість долучитися до його обговорення.

Ольга Костишина, радниця, керівниця практики міжнародного арбітражу LCF Law Group, для lcf.ua

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi