Упродовж грудня 2025 року та січня 2026 року Україна зробила помітний крок у напрямі посилення антикорупційної політики, поєднавши законодавчі зміни з активнішим правозастосуванням. Запроваджені ініціативи були спрямовані не лише на розширення інструментів боротьби з корупцією, а й на уточнення повноважень органів досудового розслідування та підвищення стандартів комплаєнсу як у публічному, так і в приватному секторах.
Про ці тенденції говорить Анастасія Діденко, радниця LCF Law Group, керівниця практики антикорупції та комплаєнсу, яка поділилася ключовими інсайтами для видання The Debrief від CEE Legal Matters.
18 грудня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про академічну доброчесність» (№ 10392), яким було запроваджено єдину систему принципів, цінностей та відповідальності за порушення у сфері освіти та наукової діяльності. Цей крок демонструє прагнення держави розширювати антикорупційні стандарти за межі класичних публічно-службових відносин і формувати культуру доброчесності на інституційному рівні.
Паралельно було зареєстровано законопроєкт № 14269, який має більш прикладне значення для антикорупційної архітектури. Документ передбачає розширення юрисдикції Національного антикорупційного бюро України щодо корупційних правопорушень, вчинених керівниками органів, утворених при Президентові України, а також спрямований на усунення процесуальних прогалин у Кримінальному процесуальному кодексі України. У разі ухвалення цей законопроєкт може суттєво вплинути на баланс повноважень у системі антикорупційних органів та підвищити ефективність розслідувань.
Водночас законодавчі зміни підкріплюються активною судовою практикою. Одним із ключових сигналів у сфері правозастосування залишається подальше застосування механізмів стягнення активів через Вищий антикорупційний суд. Так, 9 січня 2026 року ВАКС частково задовольнив позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та визнав необґрунтованими окремі активи, що належали членам сім’ї колишнього виконувача обов’язків керівника Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Рішення ґрунтувалося на результатах моніторингу Національного агентства з питань запобігання корупції, що ще раз підкреслює зростаючу роль цього інструменту у справах про незаконне збагачення.
Окрему увагу заслуговує і практика притягнення публічних посадових осіб до кримінальної відповідальності. 14 січня 2026 року Національне антикорупційне бюро України спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою провели слідчі дії та вручили повідомлення про підозру за частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України голові однієї з парламентських фракцій. Уже 16 січня 2026 року Вищий антикорупційний суд застосував запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 33 280 000 грн.
У сукупності ці законодавчі ініціативи та судові рішення формують чіткий сигнал про трансформацію антикорупційної політики України від фрагментарних рішень до системного підходу, що поєднує нормотворчість, інституційну відповідальність і активне правозастосування.
Анастасія Діденко, радниця, керівниця практики Anti-corruption & Compliance, ексклюзивно для CEE Legal Matters.
Iншi Публікації
