Глобальні тренди арбітражного вирішення спорів в контексті російського вторгнення в Україну
Аналізуючи вплив повномасштабного вторгнення рф в Україну на практику міжнародного арбітражу варто розрізняти арбітраж з місцезнаходженням в Україні та арбітражі в інших державах.
Український вимір
На арбітраж із місцезнаходженням в Україні війна вплинула та продовжує впливати напряму. З самого початку повномасштабної воєнної агресії росії проти України арбітражні провадження на різних стадіях зупинилися на деякий час. Всім потрібно було усвідомити, як жити та працювати в екстремальних умовах, як довго вони можуть тривати, чи це якась помилкова ситуація. Потрібен був певний час на розуміння та адаптацію. Однак Секретаріат МКАС фактично роботу не припиняв. Його працівники при першій же можливості були на своїх місцях і шукали способи, як продовжувати арбітражні провадження, з урахуванням небезпечних умов як для них, так і для арбітрів та сторін.
Подальше усвідомлення складної, тривалої війни, спрямованої на знищення української державності, зумовили зміну принципових позицій для справ, які вирішувалися та продовжують вирішуватися МКАС: сторони відмовилися номінувати російських чи білоруських арбітрів, які на початку війни були включені до Рекомендаційного списку арбітрів, а надалі були виключені з нього. Російські та білоруські відповідачі припинили брати участь в арбітражних провадженнях. Слухання з абсолютної більшості справ стали проводитися в режимі відеоконференції через небезпеку та/або неможливість для учасників чи арбітрів прибути безпосередньо в місце арбітражу. Припинилося виконання українських арбітражних рішень на території рф та білорусі, як з об’єктивних підстав через законодавчі зміни цих країн, так і через відмову українців вчинювати хоч якісь дії на їх території.
Отже, для арбітражу в Україні війна має прямі й радикальні наслідки.
Глобальні наслідки
Що стосується арбітражів з місцезнаходженням в інших державах, то вплив війни в Україні на них інший. Вони зазнали ускладнення роботи через введення широких пакетів санкцій проти російських фізичних та юридичних осіб. Вплив санкцій стосувався не тільки проблем зі здійсненням оплати арбітражних зборів та депозитів для оплати послуг арбітрів, а й можливості оплати послуг іноземних юридичних радників від сторін, пов’язаних із рф та білоруссю, до моменту, поки уряди відповідних країн не врегулювали ці питання. Наприклад, Лондонським міжнародним третейським (арбітражним) судом (LCIA) тільки у жовтні 2022 року було одержано генеральну ліцензію, яка дозволила йому отримувати платежі від сторін арбітражних проваджень, які підпадають під санкції у Великій Британії.
Крім ускладнення можливості надання послуг вказаним суб’єктам через необхідність отримання ліцензій у випадках пов’язаності із санкційними особами, багато іноземних юридичних фірм відмовилися від подальшого їх обслуговування, у зв’язку із чим їм необхідно було змінювати представників та радників. Абсолютна більшість іноземних колег та партнерів з Європи, Англії, Сполучених Штатів, з якими ми працюємо та спілкуємося, не допускають для себе можливості продовження роботи з російськими клієнтами до закінчення війни в Україні.
З початку війни в Україні надання будь-якої юридичної послуги українськими та іноземними компаніями фактично доповнилося попереднім етапом — перевіркою на застосування санкцій до потенційного клієнта або пов’язаність із введенням санкцій самої ситуації, що стала причиною звернення за юридичними послугами.
Зокрема, після вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року, 15 березня 2022 року ЄС ухвалив Регламент Ради (ЄС) 2022/428 від 15 березня 2022 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 833/2014 щодо обмежувальних заходів у зв’язку з діями росії, що дестабілізують ситуацію в Україні. Статтею 5aa Регламенту 833/2014 було заборонено пряму або опосередковану участь у будь-якій транзакції з (a) юридичною особою, організацією або органом, заснованим в росії, яка перебуває під державним контролем або в якій державна власність перевищує 50%, або в якій росія, її уряд або центральний банк має право брати участь у прибутках, або з якою росія, її уряд або центральний банк має інші суттєві економічні відносини, які зазначено у Додатку XIX; (b) юридичною особою, організацією або органом, які засновані за межами Союзу, чиї майнові права прямо або опосередковано належать більш ніж на 50% юридичній особі, перерахованій у Додатку XIX; або (c) юридичною особою, організацією або органом, що діє від імені або за вказівкою організації, зазначеної в пункті (a) або (b) цього параграфа.
21 липня 2022 року ЄС ухвалив низку змін, в тому числі щодо сфери дії заборони, передбаченої статтею 5aa Регламенту 2022/428. Нова стаття 5aa(3)(g) передбачила, що зазначена в цій статті заборона не поширюватиметься на транзакції, які є суворо необхідними для забезпечення доступу до судового, адміністративного або арбітражного провадження в державі-члені, а також для визнання чи виконання судового або арбітражного рішення, винесеного в державі-члені, та якщо такі операції відповідають цілям Регламенту 833/2014 і Регламенту 269/2014.
За результатами зазначених змін європейські арбітражні інституції виступили зі спільною заявою від 26 липня 2022 року про підтримку внесених уточнень для забезпечення права на правосуддя, яке виконується нейтральними форумами для вирішення спорів.
Наслідком санкційних заходів стала і зміна кількості справ з російським та/або білоруським елементом, що перебувають у провадженнях в європейських арбітражних інституціях. Їх стало набагато менше, оскільки через принципову позицію Англії та країн Європи росіяни та білоруси уникають в них арбітражних справ та змінюють арбітражні застереження з прив’язкою до азійських арбітражних інституцій, здійснюючи таким чином «міграцію» міжнародних спорів.
Отже, введені санкції іноземних держав, запроваджені проти рф та білорусі, здійснили та здійснюють прямий вплив на сферу міжнародного арбітражу та доступ до арбітражних послуг.
І, безумовно, війна в Україні підняла на новий рівень обговорення тематики інвестиційного арбітражу для стягнення збитків, спричинених війною, з країни-агресора. Досвід так званих «кримських справ» набув виняткового значення, особливо в контексті таких питань, як: за події на якій території держава несе відповідальність перед іноземними інвесторами; чи впливають на зміну державних інвестиційних зобов’язань зміна територіальних меж країни; за яких умов держава набуває відповідальності за порушення інвестиційних зобов’язань у разі набуття контролю над новими територіями; коли можна доводити, що держава здійснює ефективний контроль над новими територіями тощо. При цьому фокус дискусії охоплював не тільки питання про порушення, які мали місце у «кримських справах», — експропріацію інвестицій, — а й руйнування та знищення майна інвесторів під час війни, порушення гарантії на повний захист та безпеку інвестиції, справедливе та рівноправне ставлення та ін.
Отже, за останній рік запит від суспільства та професійного арбітражного кола на вирішення питань стягнення з росії збитків, спричинених війною, через механізм інвестиційного арбітражу набув нового значення.
Юлія Атаманова, партнерка, керівниця практики міжнародного арбітражу LCF Law Group, для видання «Юридична практика»
Iншi Публікації
