Що робити, коли для ДНК-тесту немає генетичних зразків батька
Сучасні реалії воєнного стану в Україні породили значну кількість нових правових проблем, зокрема у сфері сімейних відносин.
Актуальним стає питання встановлення або оскарження батьківства щодо дітей загиблих. Це питання має особливе значення не лише для захисту особистих немайнових прав дитини, але й для реалізації її майнових прав: отримання соціальних виплат, спадкування, пенсії у зв’язку із втратою годувальника.
Найбільш вагомим доказом у таких справах традиційно визнається висновок судової молекулярно-генетичної експертизи.
Основна правова складність полягає у тому, що безпосереднє проведення молекулярно-генетичної експертизи між батьком і дитиною у разі смерті батька є неможливим. У такій ситуації на перший план виходять альтернативні шляхи доказування, про що ми поговоримо нижче.
Питання проведення молекулярно-генетичної експертизи (ДНК-тесту) постає, коли у судовій справі потрібно підтвердити або спростувати біологічне батьківство.
Такі ситуації найчастіше виникають у двох випадках:
1. Встановлення батьківства після смерті чоловіка – коли матір або інша зацікавлена особа звертається до суду для підтвердження факту батьківства загиблого. Це може бути необхідно для:
- внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини;
- оформлення спадкових прав дитини;
- отримання соціальних виплат у зв’язку із загибеллю військовослужбовця
2. Оскарження батьківства – коли інша особа, родичі або навіть спадкоємці ставлять під сумнів факт батьківства померлого чоловіка (наприклад, якщо від цього залежить розподіл спадщини чи виплата допомоги).
У зазначених спорах головним доказом є висновок судової молекулярно-генетичної експертизи, який встановлює або заперечує біологічний зв’язок між дитиною та родичами померлого.
До даного висновку приходить і Верховний Суд, який неодноразово наголошував, що саме молекулярно-генетична експертиза має найвищу доказову силу при встановленні або оспоренні батьківства.
Зокрема, Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання або оспорення батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Проблема виникає у разі смерті й неможливості отримання біологічних зразків потенційного батька.
Однак вихід є. У випадку смерті чоловіка існує процесуальна можливість проведення ДНК-дослідження на спорідненість між дитиною (тобто онукою) та його батьками (тобто дідом чи бабою дитини). Це дозволяє визначити наявність чи відсутність біологічного споріднення з високим рівнем вірогідності.
Проте тут виникає принципове питання: державні експертні установи не здійснюють подібні дослідження.
Відповідно до Методики проведення молекулярно-генетичних досліджень (реєстраційний код згідно Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України – 9.5.01), якою керуються судові експерти Експертної служби МВС України при проведенні судових експертиз за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» можливим є проведення аналізу лише у форматі «мати–дитина» чи «батько–дитина».
Тобто, державні експертні установи можуть зробити тест лише у форматі «мати–дитина» або «батько–дитина». А ось «онука – бабуся/дідусь» – поза їхньою компетенцією.
У зв’язку з цим ключову роль у подібних справах відіграють приватні генетичні лабораторії, які можуть провести дослідження спорідненості між дитиною (онукою) та бабусею/дідусем.
Формально такі висновки не є «судовою експертизою» у розумінні Закону України «Про судову експертизу». Проте, відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює всі подані докази за внутрішнім переконанням, у сукупності з іншими обставинами справи.
Наразі, результати досліджень приватних закладів визнаються належними і допустимими доказами. Зазначене повністю підтверджується практикою національних судів, оскільки суди приймають такі висновки до уваги при вирішенні спорів та використовують їх як підставу для ухвалення судового рішення.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 01.04.2025 у справі №127/13328/22, у постанові від 31.01.2024 у справі №752/13549/22 та постанові від 13.09.2023 у справі №552/4291/22 зазначив, що висновок молекулярно-генетичної експертизи, зроблений Медико-генетичним центром «Мама Папа», є належним та допустимим доказом у справі.
Таким чином, можна зробити висновок, що якщо батько загинув під час війни, встановити чи оспорити батьківство все ще можливо. Найбільш переконливим доказом у такій ситуації буде ДНК-експертиза. Якщо прямий тест неможливий, альтернативою є дослідження спорідненості між дитиною (онукою) та бабусею/дідусем по батьківській лінії. Отже, навіть під час воєнного стану можна посмертно встановити або оспорити батьківство, дотримуючись передбачених законом процедур та забезпечуючи права дитини.
Владислав Левченко, адвокат, юрист практики вирішення спорів, ексклюзивно для LIGA.net.
Iншi Публікації
