Господарський кодекс України, прийнятий у 2003 році, повинен був стати основою регулювання господарських відносин і кроком в напрямку адаптації економіки України до світових стандартів. Однак на практиці багато його положень були пережитком радянського бачення економічного розвитку країни. З прийняттям Закону 4196-IX від 09.01.2025, Господарський кодекс з 28 серпня 2025 року визнається таким, що втратив чинність. Це рішення поставило крапку в дискусіях навколо доцільності скасування Господарського кодексу, але, в свою чергу, підняло багато питань щодо можливих наслідків, у тому числі, з боку бізнес спільноти.
Перш за все, бізнесу, діяльність якого ведеться в одній із таких організаційно-правових форм як:
- приватне підприємство
- дочірнє підприємство
- іноземне підприємство
- підприємство об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки)
- підприємство споживчої кооперації
рекомендуємо звернути увагу, що з 28.08.2025 буде заборонено створення юридичних осіб в цих організаційно-правових формах, а для існуючих надається трирічний строк для приведення їх статутів та внутрішніх положень у відповідність до вимог законодавства.
Варто зазначити, що законодавець, з одного боку, прямо не забороняє існування вищезазначених підприємств після закінчення перехідного періоду, але з іншого боку, правова невизначеність може негативно вплинути на взаємовідносини з контрагентами, банківськими установами, отримання державних гарантій, а також ускладнити ведення господарської діяльності в цілому.
Таким чином, з метою недопущення негативних наслідків для цієї категорії бізнесу, є сенс використати перехідний період для прийняття рішення щодо зміни організаційно-правової форми, обравши одну із форм, передбачену чинним законодавством. При цьому такі підприємства та їхні правонаступники (тобто організаційні форми, що будуть створені натомість існуючих) звільняються від сплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій. Крім того, для реєстрації реорганізації в такому випадку не є перепоною:
- заборона проведення реєстраційних дій (наприклад, накладена ухвалою суду)
- наявність заборгованості із сплати податків і зборів, інших обов’язкових платежів
Органи державної податкової служби також не зможуть перешкоджати процесу перетворення, оскільки проведення планової податкової перевірки у випадках перетворення не передбачено положеннями Податкового кодексу.
В цілому положення Закону 4196-IX покликані спростити для бізнесу проходження процедури реорганізації – в тому числі, в питаннях правонаступництва, переоформлення дозвільної документації, податкових питаннях.
Так, наприклад, кредитори таких підприємств не зможуть вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язань, а майно, права та обов’язки підприємств, що припиняються в результаті реорганізації, перейдуть до правонаступників.
Документи дозвільного характеру (дозволи, ліцензії, сертифікати, декларації, погодження, повідомлення) та інші публічні послуги, видані (погоджені, надані) підприємству, щодо якого прийнято рішення про його перетворення, залишаються чинними для юридичної особи-правонаступника такого підприємства. Однак рекомендуємо аналізувати вимоги щодо порядку внесення змін у документи дозвільного характеру в кожному конкретному випадку.
Отже, для початку рекомендуємо приділити особливу увагу приведенню установчих документів (статутів та внутрішніх положень) підприємства у відповідність до вимог прийнятого закону, а також інших законодавчих вимог, які застосовуються до обраної організаційно-правової форми вашого бізнесу.
Не варто забувати, що після реорганізації таких підприємств для них будуть діяти певні обмеження, які наразі діють тільки для юридичних осіб певних організаційно-правових форм та стосуються права на укладення правочинів, що можуть суттєво впливати на діяльність підприємства (правочин із заінтересованістю), або сума яких перевищує встановлений чинним законодавством розмір (значний правочин). Суттєвих ризиків в цьому питанні ми не вбачаємо, оскільки статутами цих підприємств можливо буде встановити інші вимоги до таких правочинів (наприклад обмежити значний правочин сумою, прописати інші підходи до визначення поняття значного правочину/правочину із заінтересованістю) або взагалі виключити, за рішенням учасників, застосування таких положень.
Водночас Законом 4196-IX не врегульовано багато важливих питань, що можуть вплинути на загальні господарські процеси. Наприклад, деякі договірні відносини в процесі господарської діяльності, що детально регулювалися положеннями Господарського кодексу (поставка, агентська діяльність, контрактація сільськогосподарської продукції та інші), в Цивільному кодексі розкриваються досить поверхнево. Не врегульованим взагалі залишились питання спеціальних строків позовної давної – зокрема, щодо позовів, про поставки товарів неналежної якості, спорів, пов’язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, вимог, щодо неналежної якості робіт за договором підряду, а також певні особливості накладення штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій в процесі господарської діяльності. Це може, в результаті, привести до правового вакууму в питанні регулювання певних господарських відносин.
Таким чином низка положень законодавства ще має бути доопрацьована для забезпечення стабільної роботи бізнесу. В іншому разі відсутність конкретних правових норм, якими мають бути врегульовані такі суспільні відносини, призведе в майбутньому до «суддіввської нормотворчості» (тобто тлумачення застосування певних норм права) в прийнятих рішеннях за результатом розгляду такої категорії спорів.
Євгенія Сударікова, старша юристка Юридичної групи LCF, для Ліга.Бізнес
Iншi Публікації
