Банкрутство в Україні: ключові орієнтири 2025 року
Попри триваючі воєнні умови, провадження у справах про банкрутство залишаються в Україні дієвим механізмом, який дозволяє підприємствам законно припиняти збиткову діяльність і перерозподіляти активи. Водночас реформи досі не дали очікуваного підвищення ефективності: процедури залишаються надмірно тривалими, а рівень задоволення вимог кредиторів — низьким.
Динаміка банкрутства у 2025 році формується поєднанням нових законодавчих підходів і викликів воєнного часу.
- Орієнтація на підтримку боржника
Важливим нововведенням стало запровадження з 1 січня 2025 року процедури превентивної реструктуризації відповідно до Директиви ЄС 2019/1023 (Закон № 3985-IX). Ця процедура надає боржнику шість місяців для узгодження плану з кредиторами з метою уникнути відкриття формального провадження у справі про банкрутство. Якщо компромісу не досягнуто, превентивна реструктуризація припиняється.
Перші результати виявилися неоднозначними. Наприклад, резонансна реструктуризація ТОВ «Трі О» із заборгованістю понад 400 мільйонів доларів США завершилася невдало. Боржник пропонував передати банкам бізнес-центр у Києві площею 151 тисяча квадратних метрів із правом зворотної оренди, проте кредитори віддали перевагу зверненню стягнення.
Особливо складною залишається ситуація з підприємствами, чиї активи розташовані на тимчасово окупованих територіях. Доступ до таких активів унеможливлює інвентаризацію або продаж. З 2023 року Кодекс дозволяє судам відмовляти у відкритті провадження, якщо боржник доведе, що невиконання зобов’язань стало наслідком війни. У 2025 році Верховний Суд також підтвердив можливість закриття вже відкритих проваджень на цій підставі. Водночас судова практика залишається непослідовною, адже оцінка причинного зв’язку між неплатоспроможністю і війною залежить від конкретного суду.
- Вплив санкцій
Санкції щодо осіб, пов’язаних з Російською Федерацією, стали інструментом державного захисту, проте вони створюють суттєві колізії у межах процедур банкрутства. Якщо власники боржника перебувають під санкціями та їхнє майно заблоковане або арештоване, постає питання, чи може таке майно бути продане в межах банкрутства для задоволення вимог інших кредиторів. Деякі експерти вважають, що після відкриття ліквідаційної процедури та формального розриву зв’язку із власником майно можна реалізувати. Судова практика поки що цього не підтвердила, що залишає кредиторів у зоні ризику.
Якщо підсанкційною є кредиторська сторона, чинні мораторії унеможливлюють задоволення її вимог, а останні законодавчі зміни позбавляють такого кредитора права голосу в комітеті кредиторів. Системного рішення щодо подальшої долі таких вимог поки що не ухвалено. Різні підходи в практиці створюють ризики зловживань і підтверджують потребу в чіткішому регулюванні.
- Посилення захисту кредиторів
Ще одним напрямом розвитку стало відшкодування збитків за рахунок власників і керівництва банкрутів. Сьогодні створено механізми, що дозволяють повертати виведені активи та стягувати збитки безпосередньо зі співвласників або менеджменту.
У 2024 році Верховний Суд визначив, що розмір збитків відповідає сумі незадоволених вимог кредиторів після продажу активів. Судова практика також закріпила підхід «проникнення крізь корпоративну завісу», який дозволяє стягувати збитки з кінцевих бенефіціарних власників або пов’язаних осіб навіть без прямого юридичного зв’язку. Відповідальність може наставати за несвоєчасне ініціювання процедури банкрутства, а стягнуті кошти спрямовуються до ліквідаційної маси, а не окремим кредиторам. Якщо боржник вчасно розпочав превентивну реструктуризацію, така відповідальність може бути виключена.
З 2025 року значно обмежено практику так званих «технічних» банкрутств, коли процедури контролювалися пов’язаними кредиторами. Законодавство розширило поняття «заінтересованих осіб», а суди отримали можливість позбавляти їх вирішального голосу в комітеті кредиторів. Це має знизити ризики маніпуляцій.
Висновок
Україна продовжує впроваджувати європейські підходи у сфері банкрутства, одночасно адаптуючи їх до реалій воєнного часу. Для законодавця ключовим завданням залишається баланс інтересів та оперативне усунення правових колізій. Для бізнесу пріоритетами є внутрішні системи контролю, своєчасне виявлення фінансових ризиків і моніторинг контрагентів. Саме ці інструменти допомагають мінімізувати ризики у нестабільній економіці.
Олена Волянська, партнерка, ексклюзивно для CEE Legal Matters.
Матеріал мовою оригіналу доступний тут.
Iншi Публікації
