Водночас фінансові зобов’язання цих компаній, зокрема кредитна заборгованість перед банками, формально залишалися в силі незалежно від об’єктивної неможливості їх обслуговування.
Розуміючи критичність ситуації, держава та банківський сектор запровадили низку підтримувальних заходів для постраждалого бізнесу.
Спершу це були добровільні ініціативи окремих фінансових установ щодо реструктуризації боргів зі зменшенням плати за кредит та відстроченням повернення кредитів на один-два роки. Однак необхідність підтримання стабільності банківської системи та збереження фінансової стійкості банків створюють об’єктивні перешкоди для подальшого масового надання відстрочок платежів за кредитами.
Згодом з’явилися програми державної підтримки та пільгового кредитування, а також держава звільнила позичальників від відповідальності за прострочення сплати кредитів під час дії воєнного стану. Однак системного розв’язання проблеми кредитних зобов’язань бізнесу, зокрема заставне майно якого стало недоступним внаслідок війни, тривалий час не існувало.
Нарешті 10 серпня 2025 року набув чинності саме такий закон, № 4340-IX, який запроваджує спеціальний механізм кредитних канікул для бізнесу, чиє заставне майно опинилося на окупованих територіях або в зоні активних бойових дій.
До цього моменту позичальники були зобов’язані сплачувати відсотки, комісії та основну суму боргу навіть у разі фізичної втрати або недоступності майна. Нові правила дають змогу зупинити ці нарахування та уникнути примусового стягнення на період воєнного стану і ще протягом року після його завершення.
Ключові положення закону
- Мораторій запроваджений для бізнесу: позичальник має бути суб’єктом господарювання.
- Мораторій поширюється на основний борг, відсотки, комісії, штрафи та інші нарахування за кредитом.
- Мораторій діє з дня подання заяви до закінчення воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування.
- Діє принцип “мовчазної згоди”: якщо банк не надав відповідь упродовж 20 днів, мораторій вважається погодженим.
Умови для застосування мораторію
Мораторієм може скористатись бізнес, який відповідає таким умовам:
- Річний дохід групи за 2021 рік мав становити не більш як 50 млн євро.
- Кредитний договір укладено до 10 серпня 2025 року.
- Понад 50% заставного майна перебуває на окупованих територіях або в зоні бойових дій.
- Дохід за останній звітний період не перевищує 75% від рівня 2021 року.
- Виплата дивідендів за період від втрати майна до дати подання заяви не перевищує 20% основного боргу (виняток, якщо загальна сума дивідендів менша за 150 000 грн).
Для транспортних засобів потрібно надати підтвердження фактичної шкоди та витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкритого у встановлені законом строки.
Що дає мораторій бізнесу
Мораторій не лише призупиняє обов’язок сплачувати основний борг, відсотки, комісії за кредитним договором, а й надає такі додаткові можливості:
- Зупиняються будь-які нарахування за кредитним договором.
- Призупиняється звернення стягнення на заставне або іпотечне майно.
- Призупиняється стягнення заборгованості з позичальника, поручителів.
- Строк дії кредитного договору та договорів забезпечення (застави, іпотеки, поруки) продовжується на весь період мораторію.
Водночас передбачена відповідальність за подання недостовірних даних. У такому випадку мораторій скасовується, а банк має право донарахувати всі платежі.
Специфіка для аграрного сектору
Для аграрного сектору встановлені спеціальні умови: підставою для мораторію може бути або зниження доходу 25% і більше проти 2021 року, або втрата доступу до половини земельних угідь, що були в користуванні станом на 2021 рік.
Мораторій як інструмент
Запровадження мораторію є важливим, але тимчасовим інструментом підтримки бізнесу, який зазнав втрат внаслідок війни. Водночас його ухвалення відбулося із суттєвим запізненням, оскільки значна кількість банків уже реалізувала свої права за проблемними кредитами, а частина позичальників перебуває у процедурі банкрутства. Механізм мораторію дозволяє зупинити виконання кредитних зобов’язань і запобігти примусовому стягненню, проте не усуває проблеми бізнесу загалом.
Своєю чергою для банківського сектору мораторій означає тимчасове призупинення надходжень за значною кількістю кредитів без гарантій їх майбутнього відновлення. Це може негативно вплинути на фінансову стійкість окремих установ та загальну кредитну активність бізнесу. Тому ключове питання компенсації банкам втраченого доходу та справедливий розподіл кредитних ризиків між учасниками кредитних відносин та державою залишається неврегульованим та потребує системного підходу і комплексного державного врегулювання.
Загалом новий закон є позитивним, але недостатнім кроком у розв’язанні системної проблеми. Комплексне врегулювання кредитних відносин в умовах війни потребує подальшого законодавчого вдосконалення та координації зусиль усіх учасників фінансового ринку.
