Українська влада, правоохоронні й антикорупційні органи оголосили війну ухилянтам від мобілізації. З кінця серпня — початку вересня тривають комплексні перевірки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки й ухвалених із 24 лютого 2022 року рішень військово-лікарських комісій щодо непридатності до військової служби. Тих, хто ухиляється, шукають в Україні та за кордоном, і в разі доведення фальшування довідок для виїзду за кордон чоловіків — потенційних мобілізованих повертатимуть через процедуру екстрадиції. Принаймні про це кажуть народні депутати.
Чи реально це та чи є юридичні підстави для екстрадиції військовозобов’язаних чоловіків з-за кордону? Спробуймо розібратися.
Що таке екстрадиція та якими є підстави для її застосування?
У статті 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року зазначено, що держави зобов’язуються видавати одна одній усіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Екстрадиція — це і є процедура видачі особи державі, яка розшукує цю особу для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.
Це тривалий процес, який у середньому може охоплювати не один рік. Наприклад, 13 березня 2023 року Литва видала Україні колишнього голову правління Державної продовольчо-зернової корпорації України Петра Вовчука, якого було заарештовано в жовтні 2019 року. Проте це поодинокі випадки.
Процедура екстрадиції включає такі етапи:
1) офіційне звернення до запитуваної держави щодо встановлення місця перебування особи, яку необхідно видати, та власне видачі такої особи;
2) перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі;
3) ухвалення рішення щодо запиту;
4) фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.
Перевірку обставин, що перешкоджають видачі та ухваленню рішення щодо запиту, здійснює компетентний орган країни — зазвичай це Міністерство юстиції, але може бути й інший державний орган, усе залежить від законодавства відповідної країни.
Видачі підлягають підозрювані на стадії досудового розслідування кримінального провадження та обвинувачені (засуджені) — під час судового розгляду або виконання вироку.
Запит про екстрадицію також має низку умов: згідно з законодавством України, хоча б за один зі злочинів, через який запитують видачу, має бути передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк не менш як рік, або ж розшукувану особу вже засуджено до позбавлення волі й невідбутий строк становить не менш як чотири місяці.
Тобто, як бачимо, для застосування процедури екстрадиції необхідне дотримання низки процедурних вимог, установлених національним і міжнародним правом. А отже, неможливо просто так звернутися до іншої країни із запитом про видачу особи.
Як приклад гучного запиту про екстрадицію можна згадати справу Шарія. В травні 2022 року Україна звернулася до Іспанії із запитом про екстрадицію Анатолія Шарія, але його й досі не повернули.
Такі приклади підтверджують, що процедура екстрадиції — це тривалий і складний процес.
Максим Бехало, юрист LCF Law Group, спеціально для ZN.UA
Iншi Публікації
