Яка відповідальність чекає на російських загарбників. Імунітет комбатанта

29.09.22

Упродовж останніх днів ЗСУ звільнили від російських загарбників майже 400 населених пунктів Харківщини. В Ізюмі знайдене масове поховання людей. Такі ж наслідки вчинених воєнних злочинів окупантами ми бачили і на інших деокупованих територіях, зокрема, у Бучі.

Світ повинен притягнути агресора до відповідальності, але слід детальніше розглянути, за які саме дії це можливо зробити. Хто такий комбатант? В чому полягає імунітет комбатанта?

Міжнародне гуманітарне право спрямоване на забезпечення безпеки цивільного населення і цивільних обʼєктів на території збройного конфлікту, обмеження їх участі, полегшення можливих наслідків.

Саме тому, Женевська конвенція про поводження з військовополоненими, поділяє всіх осіб на комбатантів та цивільне населення (некомбатантів).

Комбатантами є особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу). Збройні сили сторони конфлікту складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, а також можуть включати напіввоєнні та озброєні організації.

Отже, до них можна включити усі підрозділи, які беруть участь у бойових діях на стороні росії: військовослужбовці рф, члени приватних військових компаній, учасники незаконних збройних формувань “днр”, “лнр”,  – усіх, крім цивільних (наприклад, не є комбатантами вчителі, журналісти та інші особи, які знаходяться на окупованих територіях, не є військовими, не носять зброю чи уніформу та не вчиняють воєнні дії).

Комбатанти можуть брати безпосередню участь у воєнних діях, а у разі їх затримання вважаються військовополоненими. При цьому, комбатанти мають військовий імунітет і не несуть персональної відповідальності за воєнні дії відносно військових об’єктів чи комбатантів протилежної сторони. У той же час, такий імунітет не є абсолютним і не поширюється на вчинення воєнних та інших злочинів.

Так, комбатантів, які вчинили воєнні злочини можливо притягнути до відповідальності за ст. 438 КК України “Порушення законів та звичаїв ведення війни”. Це стосується випадків, коли:

  • внаслідок обстрілів, артилерійських чи авіаційних ударів отримали поранення чи загинули цивільні особи, які не беруть участь в бойових діях;
  • обстріли були спрямовані на цивільні об’єкти – житлові будинки, лікарні, школи, дитячі садки, приватні підприємства тощо, які не є військовими цілями;
  • застосована для маскування форма або розпізнавальні знаки ЗСУ та інших військових формувань;
  • використані заборонені засоби (зброї, боєприпаси) та методи ведення війни (наприклад, віддання наказу “полонених не брати”), використана невибіркова зброя, або застосована зброя проти військових цілей без дотримання принципу сумірності;
  • інші випадки.

Так само, як порушення законів та звичаїв ведення війни кваліфікуються дії комбатантів щодо цивільного населення: навмисне вбивство, зґвалтування та інше сексуальне насильство, катування та нелюдське поводження з полоненими та цивільними особами, грабежі та інші дії щодо цивільного населення і цивільних об’єктів.

Кожен, хто наказує чи навмисно вчиняє такі дії, чи сприяє їм, несе відповідальність за воєнні злочини. Командувачі силами, які знали або мали підстави знати про такі злочини, але не намагалися їх зупинити чи покарати винних, несуть кримінальну відповідальність за військові злочини в рамках відповідальності командування.

Таким чином, комбатанти рф, які вчинили воєнні злочини можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 438 КК України “Порушення законів та звичаїв ведення війни”, яка передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, а якщо дії повʼязані з умисним вбивством – від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. У разі, якщо цих осіб буде передано під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду – можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 30 років або довічне увʼязнення.

У той же час, у військовій агресії проти України беруть участь особи, які не є учасниками регулярних військових формувань рф (наприклад, члени так званих “збройних сил днр/лнр” або інших незаконних формувань, члени ПВК, учасники диверсійно-розвідувальних груп).

Дії таких осіб мають кваліфікуватися за ст.111 КК України “Державна зрада” (якщо такі особи є громадянами України) та ст. 260 КК України “Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань” (для представників так званих “збройних сил днр/лнр”) або ст. 447 КК України “Найманство” (для членів приватних військових компаній, які воюють на боці країни-агресора і не є громадянами України або рф), у разі вчинення ними воєнних злочинів – за ст. 438 КК України “Порушення законів та звичаїв ведення війни” та за іншими статтями.

Незаконні дії інших осіб (некомбатантів) на окупованих територіях (вчителів, журналістів та інших осіб) будуть кваліфікуватись за статтями, які безпосередньо стосуються їх дій. У разі затримання такі особи не набувають статусу військовополоненого.

Статус військовополоненого надає ряд гарантій, передбачених міжнародним гуманітарним правом, в т.ч. право на репатріацію до країни-належності. Це положення може бути застосоване і до тих, хто вчинив кримінальне правопорушення, в т.ч. воєнні злочини.

Так, 19.08.2022 набрали чинності зміни у Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, зокрема:

  • Кримінальний кодекс доповнено статтею 84-1, яка передбачає можливість звільнення засудженого від відбування покарання для обміну як військовополоненого, якщо засуджений надав письмову згоду на такий обмін;
  • у КПК внесли зміни, які дозволяють обміняти не лише засуджених, але й підозрюваних та обвинувачених військовополонених.

У той же час, особи, які не мають статусу комбатантів, не отримують статус військовополоненого у разі затримання і можуть бути передані для “обміну” військовополоненими лише на підставі додаткових угод між державами.

 

Олексій Єрмачков, юрист LCF, спеціально для видання «Юридична практика»

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi