Банки в полоні COVID мораторію

08.02.22

Введення у 2020 році низки COVIDних мораторіїв здійснювалось в рамках державної політики щодо підтримки населення та бізнесу в умовах карантину.

Одним з таких мораторіїв стала заборона для банків нараховувати штрафні санкції за порушення кредитних договорів у період дії карантину. Спочатку мораторій був введений лише для споживчих кредитів фізичних осіб, однак згодом і для комерційних кредитів.

За логікою, мораторій для комерційних кредитів мав або діяти дуже обмежений час, поки весь бізнес адаптувався до умов карантину. Або ж застосовуватися щодо обмеженого кола боржників, дефолти по кредитним договорам яких відбулися дійсно через карантинні заборони. І доводити це мали боржники.

На практиці ми отримали зовсім іншу історію.

Надворі 2022 рік. Вже зрозуміло, що життя та ведення бізнесу в умовах карантину з нами надовго. Тому бізнес та громадяни поступово адаптувались до нових реалій. Однак про необхідність скасування здавалось тимчасових COVIDних мораторіїв, здається, забули.

Наприкінці 2021 року Верховний Суд[1] неодноразово підтвердив, що законною та обґрунтованою є відмова банкам у стягненні за прострочення кредитних договорів пені та штрафу, які нараховані з моменту введення карантину (12.03.2020).

Карантин на сьогодні ще триває, востаннє він продовжений до 31 березня 2022 року. І скоріш за все буде продовжений.

Тобто банки на сьогодні позбавлені можливості стягувати штрафні санкції по кредитним договорам за період вже майже як два роки. Примітно, що вказані правила застосовуються до всіх без винятку кредитних договорів.

В більшості судових кейсів прострочення зі сплати кредиту почалося задовго до початку дії карантину, неповернення коштів не зумовлено карантином. Однак такі боржники також отримують пільгу щодо звільнення від штрафних санкцій за весь період карантину.

Навряд чи такий підхід можна вважати справедливим. А в дійсності він призводить до стимулювання бізнесу не здійснювати реструктуризацію та не повертати кредити. Оскільки прострочений кредит став економічно вигіднішим.

Поясню. Згідно останніх тенденції судової практики користування кредитними коштами може бути правомірним (в межах передбаченого договором строку повернення кредиту) та неправомірним (у разі прострочення).

У випадку правомірного користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за користування таким кредитом.

Після закінчення передбаченого договором строку повернення кредиту кредит стає простроченим, а банк вже не може більше нараховувати проценти. Банк може стягувати штрафні санкції, 3% річних, а також інфляційні втрати (якщо кредит у гривні).

На сьогодні в період COVID карантину стягнення штрафних санкцій заборонено, а тому по простроченим кредитам банкам залишається лише право стягувати 3% річних та інфляційні втрати (якщо кредит у гривні).

Що це означає для боржників. По працюючому кредитному договору він зобов’язаний банку сплачувати проценти (на сьогодні це 5-6% річних в іноземній валюті та 18-20% річних в національній валюті). Якщо ж строк повернення кредиту завершився і кредит вже проблемний, то боржник повинен буде сплатити банку лише 3% річних та інфляційні втрати (якщо кредит у гривні).

В такому випадку вартість кредиту у разі правомірного користування стає вищою, аніж у разі прострочення. Банки не мають можливості компенсувати свої збитки за рахунок штрафних санкцій.

А тому боржникам, в яких закінчився строк кредитування, немає стимулу шукати рефінансування або ж домовлятися з банками про реструктуризацію. Це для них дорожче.

Навряд чи так має працювати банківська система.

І тут виникає питання, що з цим усім робити. Перш за все, негайне скасування мораторію. Норма прописана таким чином, що суди навряд чи зможуть її застосовувати по іншому, аніж роблять це зараз. Наприклад, лише для обмеженого кола боржників.

А тому період, за який всі без винятку боржники звільняються від відповідальності, а банки не можуть компенсувати свої збитки від простроченого кредиту, лише збільшуватиметься. Як наслідок, вказане впливатиме на вартість кредитів та збільшуватиме процентну ставку.

Скасування мораторію не нівелює можливість боржникам, які дійсно постраждали через карантинні обмеження, зменшити штрафні санкції. Навіть скасування мораторію не поверне банкам можливість нарахувати штрафні санкції за попередній період.

Крім того, правові механізми завжди дозволяли індивідуально підходити судам до стягнення штрафних санкцій. У суду завжди є право, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір штрафних санкцій до розумного розміру. І якщо прострочення дійсно відбулось в зв’язку з карантинним обмеженнями суд завжди може застосувати право на зменшення штрафних санкцій. Для цього жодні мораторії не потрібні.

Мораторій – це завжди ознака неправильно працюючої ринкової економіки. Іноді вони дійсно обґрунтовані та необхідні. Однак введення будь-якого мораторію це, перш за все, про мінімально необхідну тимчасовість та виваженість підходів. Мораторії не повинні руйнувати правила функціонування ринку. Саме тому, якщо законодавець не скасовує вже шкідливий для економіки мораторій, то саме правова та банківська спільноти мають виступити з відповідною ініціативою.

 

[1] Постанова КГС ВС від 16.12.2021 у справі № 922/4076/20, постанова КГС ВС від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20.

 

Ірина Кобець, радник, керівник судової практики, спеціально для видання «Юридична практика».

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi