Чи реальна виплата репарацій зі сторони росії?

20.05.22

Станом на 10 травня 2022 р. загальні втрати України через війну можуть становити $564–600 млрд, з яких понад $94,3 млрд складають прямі задокументовані збитки від руйнування інфраструктури. Найбільше постраждали дороги та мости, житлова інфраструктура, активи підприємств та аеропорти. Фінансування відновлення країни після війни першочергово мали б забезпечити репарації.

Під репараціями у міжнародному праві розуміють відшкодування, які здійснюються після завершення війни державою, що її розпочала, на користь держави, що зазнала нападу. Вони призначені для компенсації завданих під час війни втрат і збитків. Проте в українському випадку можливість визнання росією своєї агресії, підписання мирного договору і виплата за ним репарацій виглядає утопічною. Зважаючи на нереальність добровільної виплати відшкодувань країною-агресором, доводиться шукати російські активи, за рахунок яких потенційно можна відновлювати Україну.

Активи Центробанку рф

Найочевиднішим джерелом фінансування відшкодувань видаються заморожені активи російського Центробанку. Згідно з даними Центрального банку росії, станом на 29.04.2022 р. міжнародні резерви рф складали $593,1 млрд. Як відомо, близько 2/3 російських резервів за кордоном були заморожені іноземними державами у відповідь на агресивну політику країни. Не зробив цього лише Китай, у якому росія зберігає 17,67% своїх резервів. Радник Президента Олег Устенко повідомляв, що $300 млрд вже зарезервовані для України.

Тим не менш, використання заморожених активів для потреб відновлення України має декілька проблем. По-перше, росія використовувала їх для виплати купонів по облігаціях, що зменшило цю суму. До слова, загалом з 18 лютого 2022 р. росія вже використала $50 млрд з золотовалютних резервів. По-друге, на заморожені активи розраховує не лише Україна, а й іноземні компанії, що припинили діяльність в росії, чиє обладнання вона конфіскувала, а також лізингові компанії та перестраховики. Нагадаю, що росія дозволила реєструвати права на іноземні літаки, які перебувають у лізингу російських компаній, чим фактично привласнила літаків на $20 млрд.

Також варто мати на увазі, що резерви Центрального банку росії користуються суверенним імунітетом. І хоча деякі країни, як-от США, передбачають можливість такої конфіскації, проте це потребує внесення відповідних змін у законодавство під дану ситуацію. Таким чином, розраховувати на швидке одержання повного обсягу російських міжнародних резервів Україні не варто.

Активи підсанкційних осіб

Серед інших російських джерел, які можна використати в якості військових репарацій, визначають активи росіян та компаній, що потрапили під санкції США, ЄС та інших країн. Останнім часом новини про арешт елітного майна росіян, наближених до російського керівництва, стали звичними: до таких кроків вдалися Італія, Іспанія, Швейцарія, Франція, Британія, Німеччина та інші країни. Активи ж у вигляді корпоративних прав підсанкційні росіяни найчастіше ховають в офшорних юрисдикціях. І хоча країни Заходу відшукують та заморожують такі активи (арештовують нерухомість, заморожують банківські рахунки), велика їх частина захована під анонімними трастами та записана на третіх осіб. Тому для знаходження російських активів створюються спеціальні робочі групи, як-от KleptoCapture у США, Freeze and Seize в ЄС та Russian Elites, Proxies and Oligarchs (REPO), до якої залучено представників міністерств багатьох країн Заходу.

Проте складність виявлення усього обсягу активів — далеко не найбільша проблема. Арешт і заморожування активів не передбачають автоматичної конфіскації, що являло би собою грубе порушення права власності.

Виходячи зі статусу-кво, конфіскувати такі активи не можна. До прикладу, у США було презентовано низку законопроєктів, націлених на конфіскацію активів підсанкційних росіян, як-от двопартійний законопроєкт RELIEF, законопроєкт Asset Seizure for Ukraine Reconstruction Act. Проте їх реалізація суперечитиме 5-й поправці Конституції США, що не дозволяє позбавляти людину власності без належної правової процедури. Щоб уникнути майбутніх позовів підсанкційних власників, країни, що заарештували активи, мають забезпечити на законодавчому рівню відповідну процедуру конфіскації.

Що в Україні

В Україні 3 березня 2022 р. було прийнято Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності РФ та її резидентів». Крім того, 12 травня 2022 р. Верховна Рада остаточно ухвалила законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб», який до того ветував Президент. Цей закон про ефективніші санкції передбачає такий вид санкцій, як стягнення в дохід держави активів, що належать фізичним або юридичним особам, а також активів, якими вони можуть прямо чи опосередковано розпоряджатися. По суті, це і є конфіскація. Застосовуватися закон буде до широкої категорії осіб, дії яких суттєво загрожували чи загрожують національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України, а також значною мірою сприяли таким діям. Важливим є момент, що конфісковувати майно можна буде не лише на території України, а й поза її межами. Це, у свою чергу, вимагатиме більшої міжнародної співпраці.

Приватні позови проти росії

Що ж до позовів постраждалих українців та бізнесів безпосередньо до росії, то це питання впирається у проблему державного суверенітету, що ставить під сумнів можливість ініціації судових справ (імунітет від юрисдикції) та виконання рішень (імунітет від виконання) проти суверенної держави. Схоже питання було предметом справи Німеччини проти Італії у Міжнародному суді ООН. У ній Суд став на бік Німеччини, визнавши, що Італія порушила міжнародне право, коли дозволила подавати в національні суди позови проти Німеччини, вжила запобіжних заходів щодо німецької власності та визнала рішення грецького суду щодо німецького майна таким, що підлягає виконанню на території Італії.

Проте якщо в національному законодавстві обійти питання імунітету росії через визнання її терористичною чи державою-агресором, це дозволить позбавити її імунітету суверена у межах України. А це дозволить притягувати її до відповідальності в приватно-правовому судочинстві і може стати першим кроком у перегляді існуючих поглядів на імунітет держав.

Підсумовуючи, доходимо висновку, що добровільна виплата росією репарацій видається не надто реальною. Держави, котрі заморозили російські міжнародні резерви та арештували активи підсанкційних компаній та осіб, повинні передбачити у своєму законодавстві відповідні механізми, які дозволили б конфіскацію активів у таких випадках. Світова спільнота повинна шукати й інші джерела потенційних російських репарацій.

Сергій Бенедисюк, партнер LCF, спеціально для видання «Юридична газета»

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi