Український прецедент: прискорення вступу до ЄС

Прагнення України до набуття членства в Європейському Союзі було вперше задекларовано на урядовому рівні ще 1994 року й, наразі, більшість політичних сил та суспільство підтримують зазначене прагнення.  Більш того, станом на сьогодні підтримка українцями ідеї вступу до Європейського Союзу є найвищою за всю історію соціологічних досліджень даного питання і складає 86%, за даними соціологічної групи «Рейтинг».

В умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну виникла пропозиція щодо прискореного вступу нашої держави до Європейського Союзу, а вже 28 лютого Президент України підписав заявку України на вступ до Європейського Союзу. Європарламент підтримав заявку України 01 березня, затвердивши резолюцію, якою рекомендував державам-членам ЄС працювати над наданням Україні статусу кандидата на вступ. 11 березня, за результатами саміту у Версалі, Рада ЄС запросила Єврокомісію надати свій висновок щодо заявки України на вступ до Європейського Союзу.

Як відомо, процес вступу до Європейського Союзу є довготривалим і може зайняти від кількох років до кількох десятків років. Найбільш показовим є приклад Туреччини, яка вперше подала заявку про вступ до Європейського економічного співтовариства (попередник Європейського Союзу) ще в 1987 році, проте членства на даний момент не набула. Відсутність даної країни серед членів Європейського Союзу зумовлена, не в останню чергу, політичними причинами, що пов’язані з неврегульованими територіальними суперечками.

Наразі процедура вступу до Європейського Союзу є чіткою та регламентованою і складається з кількох етапів.

На першому етапі держава-претендент на членство подає відповідну заявку до Ради Європейського Союзу. Як правило, перед поданням вказаної заявки така держава підписує Угоду про асоціацію з метою приведення законодавства держави-претендента до стандартів Європейського Союзу (для України дана Угода з Європейським Союзом набула чинність у 2017 році).

Другим етапом для набуття членства в ЄС є надання згоди представниками держав-членів ЄС для початку розгляду заявки. На цьому етапі Європейська комісія, за дорученням держав-членів, перевіряє відповідність держави-претендента критеріям набуття членства. Зараз Україна перебуває саме на другому етапі вступу до Європейського Союзу.

Надалі проходить етап визнання держави кандидатом на вступ до Європейського Союзу, під час якого держава, що подала заявку, заповнює розроблений Європейською комісією опитувальник для визначення готовності держави розпочинати переговори про вступ. Вказаний опитувальник, після заповнення, розглядається Європейською комісією, яка, за результатом розгляду, надає висновок про можливість держави бути кандидатом на членство в Європейському Союзі.

За цим слідує визнання Європейською радою держави кандидатом на вступ та ухвалення рішення про початок переговорів про вступ до Європейського Союзу. Зазначене рішення має бути ухвалено всіма державами-членами одноголосно.

Переговори про вступ проводяться на урядовому рівні та мають на меті приведення законодавства та принципів держави-кандидата у повну відповідність із законодавством Європейського Союзу, фактично – імплементацію законодавства ЄС до національного законодавства. В основі вказаних переговорів лежать аcquis Європейського Союзу, що поділені на 35 глав, кожна з яких стосується певної сфери (наприклад, правосуддя, освіта, наука, економічна та монетарна політика). Закриття переговорів по кожній главі схвалюється державами-членами одностайно. Початок переговорів по кожній наступній главі не може бути розпочатий до закриття переговорів за попередньою главою. Результати переговорів закріплюються в проекті договору про приєднання.

Саме етап переговорів, зазвичай, є найбільш довготривалим і займає декілька років. Крім того, початок переговорів ще не означає того, що держава обов’язково набуде статусу члена ЄС у майбутньому, оскільки Євросоюз, у разі незадовільного результату переговорів, має право зупинити або й взагалі припинити їх.

Після завершення переговорів по всім главам проекту договору про приєднання, Європейська рада та Європарламент мають прийняти рішення щодо надання державі-кандидату статусу члена Європейського Союзу. Зазначене рішення повинно бути прийняте Європейською радою одноголосно, а Європарламентом – абсолютною більшістю голосів. Надалі, між державою-кандидатом та державами-членами Європейського Союзу укладається договір про приєднання. Вказаний договір має бути підписаний та ратифікований всіма державами-членами, а також державою-кандидатом. В договорі про приєднання вказується дата набуття державою членства.

Як бачимо, процес набуття членства в Європейському Союзі включає декілька послідовних етапів, деякі з яких є досить довготривалими в часі, а набуття статусу кандидата на вступ ще не гарантує успішного завершення цього шляху.

Договір про Європейський Союз в статті 49 передбачає лише можливість вступу будь-якої європейської країни, що поважає та дотримується цінностей ЄС та відповідає так званим Копенгагенським критеріям, до цього міждержавного утворення. Однак жодних термінів (навіть орієнтовних) для набуття державою членства в Європейському Союзі цим Договором не передбачено. Відсутня також і регламентація прискореної процедури вступу. Варто зазначити, що практика розширення Європейського Союзу не знала прецедентів прийняття країни за прискореною процедурою. Крім того, судячи із заяв на саміті ЄС 11 березня, деякі лідери країн-членів Європейського Союзу не підтримують застосування прискореної процедури для прийняття України.

З огляду на послідовність етапів вступу, малоймовірно, що держави-члени ЄС погодяться на те, щоб Україна «проскочила»  якийсь із них та, наприклад, отримала можливість укласти договір про приєднання без імплементації законодавства Європейського Союзу до національного законодавства. Тим більше, раніше з боку представників та керівництва  неодноразово звучали зауваження щодо процесу наближення вітчизняного законодавства до норм Європейського Союзу.

Однак, з огляду на героїчну та несподівану для багатьох закордоном боротьбу України за свою незалежність, при наявності політичної волі та консенсусу між державами-членами, процес вступу України до Європейського Союзу може бути прискорено в рамках наявної процедури без розробки кардинально нового порядку набуття членства. Позитивним сигналом саме для такого варіанту прискореної процедури є заяви про наявність домовленостей на рівні президентів України та Європейської комісії щодо прискорення набуття Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Швидкість проходження етапів набуття членства в Європейському Союзі не в останню чергу залежить від реформування законодавства державою-претендентом та наближення його до стандартів Європейського Союзу. Тож прискорити процес вступу до ЄС може й сама Україна шляхом злагодженої роботи законодавчої та виконавчої влади задля внесення змін до законодавства з метою імплементації положень законодавства Європейського Союзу. Тобто прискорення вступу має бути обопільним процесом, в якому кожна сторона буде намагатись якомога швидше, але без втрати в якості, здійснити всі необхідні процедури для просування в напрямку набуття Україною статусу члена Європейського Союзу.

Отже, можливе рішення європейських політиків щодо прискорення прийняття України до Європейського Союзу в рамках існуючої процедури або, що менш ймовірно, розробка спеціальної процедури вступу України буде спричинене, радше, політичними причинами ніж перебуватиме в юридичній площині, та створить унікальний прецедент в історії Європейського Союзу

Дмитро Каба, юрист LCF Law Group, спеціально для видання «Європейська правда»