Банкрутство: чи варто зволікати?

17.10.22

Чому саме зараз і саме про банкрутство?

Попри стереотипи, банкрутство – це не про безпросвітний песимізм. Навіть під час триваючої війни з рф.

Банкрутство у світі – це цивілізований інструмент перерозподілу активів до більш ефективних власників та індикатор простоти ведення бізнесу. Тому що для інвестора важливо не лише інвестувати простим способом, а й розуміти, за якими правилами можна вийти з бізнесу. Чим швидша і прозоріша ця процедура, і чим більше повернення з 1 долару інвестицій отримають кредитори під час виходу, тим прогресивніше і привабливіше країна. Довоєнна статистика України – 9 центів з долару.

Під час війни про інвестування не йдеться. А показник повернення може стати ще гіршим, якщо кредиторам не проаналізувати здатність боржника повернути борг та не почати діяти своєчасно.

Власникам бізнесу теж не слід закривати очі на наявні проблеми. Війна не спише боргів і не зніме з власників та керівництва відповідальність перед кредиторами.

Отже, кому слід замислитись над ініціюванням провадження про банкрутство?

По-перше, це підприємства, які і до війни фіксували проблеми з платоспроможністю та дефолти по зобов’язаннях перед контрагентами та банками. Однак через початок воєнного стану власники відклали прийняття рішення на потім, коли війна завершиться.

Другою категорією є підприємства, які втратили всі або більшість виробничих активів внаслідок бойових дій та окупації і стали неспроможними здійснювати виробничу діяльність і при цьому мають строкові зобов’язання.

Третьою категорією є підприємства, втрати яких хоч і не пов’язані з втратою активів, але війна викликала незворотні негативні зміни у господарській діяльності, які можна розцінити як загрозу неплатоспроможності.

Ну і, звичайно, якщо ви кредитор, і маєте  боржників із перерахованих вище категорій, слід серйозно розглянути варіант із ініціюванням їх банкрутства самостійно.

Чи може сьогодні підприємство розпочати процедуру власного банкрутства? Чи може це зробити кредитор?

Так, жодних змін у законодавстві не відбулось. Відкрити провадження про банкрутство можливо як за заявою кредитора, так і за заявою самого боржника.

Законодавець не ввів жодних обмежень або мораторіїв, і, якщо відслідкувати судову статистику, суди порушують та продовжують існуючі процедури банкрутства. Ба більше, було скасовано «ковідний мораторій» стосовно відкриття банкрутств за боргами, які виникли після 12.03.2020 (відповідний закон набрав сили 06.01.2022). І це гарна новина, хоч як би комусь не хотілось вдатись до популізму і сказати, що влада не турбується про бізнес. Досвід показує, що від таких обмежень було б більше шкоди, недобросовісні боржники використали б його для зловживань. А це викликало б ланцюгову реакцію невиконання зобов’язань у всіх секторах економіки.

Вимоги до мінімальної суми боргу, яка може стати підставою для заяви кредитора про відкриття провадження – відсутні, як і вимоги щодо підтвердження боргу судовим рішенням. Головне, щоб сума боргу не була спірною. Верховний Суд вважає, що спір існуватиме, якщо ще до заяви про банкрутство боржник оскаржить підстави виникнення боргу чи заперечуватиме розмір заборгованості у судовому порядку.

Боржник звертається до суду у разі загрози неплатоспроможності. Простими словами, це якщо боржник, у разі погашення боргу одному кредитору, не матиме змоги розрахуватись з іншими.

Для боржника встановлено певну преференцію, він не оплачує судовий збір для звернення до суду із своєю заявою. Однак і не має можливості запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого, який керуватиме процедурою. Це робить автоматизована система із числа всіх українських професійних арбітражних керуючих.

Кредитор же зобов’язаний оплатити судовий збір (24,8 тис.грн), а також авансувати винагороду арбітражного керуючого за 3 місяці роботи (60,3 тис грн.) Однак, кредитор має право пропонувати кандидатуру арбітражного керуючого, який, на його думку, найбільш ефективно здійснить всі необхідні дії у процедурі.

Чому процедура вигідна кредитору?

З моменту відкриття провадження про банкрутство, господарська діяльність продовжується під контролем арбітражного керуючого, органи управління боржника обмежені в праві приймати рішення про відчуження або обтяження майна, укладення значних правочинів, тощо.

Арбітражний керуючий проаналізує діяльність боржника за попередній період, виявить сумнівні угоди, за якими активи боржника могли бути виведені, а заборгованість перед пов’язаними особами штучно збільшена, та матиме право їх оскаржити. Такі дії мають призвести до повернення майна у власність боржника, за рахунок чого кредиторські вимоги будуть погашені, а також унеможливлять виплату «штучних» боргів на користь «технічних» кредиторів боржника.

У разі, якщо до банкрутства призвели умисні та недобросовісні дії його власників та керівників, арбітражний керуючий  зможе почати процедуру стягнення коштів безпосередньо з таких осіб.

Чому боржнику важливо не зволікати?

З економічної точки зору процедура вигідна боржнику, оскільки запроваджується мораторій на виконання всіх зобов’язань перед кредиторами строком на 170 днів, також не виникають зобов’язання за прострочку грошових зобов’язань (пеня і штрафи). За цей час є можливість проаналізувати ресурси та можливості для відновлення платоспроможності або на законних підставах припинити бізнес.

Боржник зобов’язаний у місячний строк звернутись до суду у разі загрози неплатоспроможності, в іншому випадку керівник боржника буде нести солідарну з самим підприємством відповідальність за непогашені кредиторам борги. Судова практика Верховного Суду свідчить, що навіть у випадку, коли за статутом таке рішення має приймати власник на загальних зборах, а власник зволікає, то відповідальність керівника настає у будь-якому випадку.

В свою чергу, бездіяльність органів управління, що вплинула на збільшення кредиторської заборгованості боржника, може мати ознаки доведення до банкрутства, що є підставою для притягнення керівників та власників бізнесу до субсидіарної відповідальності (залишок боргу підприємства, який не вдалось погасити після розпродажу майна,  мають оплатити саме ці особи).

Тобто популярна раніше модель, коли підприємство входило у процедуру банкрутства, розпродавало залишки активів, а всі непогашені борги просто списувались, тепер не працює. Платити доведеться власникам і керівництву. Тому потрібно діяти сумлінно та прозоро вже з початком появи ознак неплатоспроможності.

Під час війни, коли банкрутство може бути викликано втратою виробничих активів, погіршенням умов ведення бізнесу, або й взагалі унеможливленням його продовження, дуже важливо не зволікати та не погіршувати стан підприємства через накопичення боргів. Своєчасне звернення до суду та ретельний аналіз причин, що призвели до банкрутства, дозволять довести добросовісність дій власників та керівництва і відсутність підстав покладення на них відповідальності за неплатоспроможність і борги перед кредиторами.

І боржникам і кредиторам не варто чекати завершення війни для того, щоб починати діяти, якщо ви достовірно не знаєте, з яких  джерел і у який спосіб буде погашено борг у майбутньому.

Чи є альтернатива банкрутству? Звісно, є.

Якщо ви кредитор:

Ви можете проаналізувати можливість вашого боржника оплатити борги: перевірити його активи, переглянути звітність за останні звітні періоди (зараз дуже багато необхідних інтернет-ресурсів), а в реєстрі судових рішень та виконавчих проваджень з’ясувати, чи не має боржник претензій від інших кредиторів.

Після цього провести переговори або почати стягувати борг у примусовому порядку, звернувшись до суду, а потім до приватного або державного виконавця для виконання отриманого рішення. У ході судового процесу можна застосувати арешт грошових коштів та активів. Однак цей процес може затягнутись і не призвести до фактичного погашення боргу.

Для боржника:

Застосування режиму податкових пільг для мінімізації податкового навантаження, домовленість з банком-кредитором про реструктуризацію або кредитні канікули. Нагадаю також, що зараз боржників звільнили від відповідальності за порушення строків оплати грошових зобов’язань – від оплати інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченого зобов’язання. А крім того, якщо прострочення сталось через вплив воєнного стану, можна скористатись посиланням на наявність форс-мажорних обставин для звільнення від санкцій за невиконання зобов’язання. Мова не про звільнення від самого зобов’язання. Його все одно потрібно буде виконати.

Однак це можуть собі дозволити лише підприємства  із  запасом міцності та гарними відносинами з контрагентами та кредиторами. І без гарантованого результату.

На завершення про непрості питання

Крім цілком звичних алгоритмів дій у банкрутстві, під час війни ми стикнулись з новими викликами, які не здатні вирішити ані кредитори з боржниками, ані суди, ані Мін’юст як регулятор.

Так, бізнес, який втратив все через війну та збанкрутував, має об’єктивне право на відшкодування збитків за рахунок країни-агресора. Але через те, що на національному та міждержавному рівні не погоджено порядок відшкодування таких збитків, а війна триває, все, що можна зробити – належним чином та за найвищими стандартами доказування зафіксувати розмір збитків, відобразити втрату активів за результатами інвентаризації. Але що робити з таким майновим правом у процедурі банкрутства, скільки воно коштує і як ним розпорядитись – поки що не зрозуміло.

Іншим важливим питанням є реалізація санкційної політики держави у процедурах банкрутства.

Так, продаж майна банкрута, бенефіціарними власниками якого є резиденти рф або рб, неодмінно викликатиме питання у органів, які мають право на стягнення таких активів на користь держави (відповідно до Закону України «Про санкції» або  Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»).

При цьому інтереси українських кредиторів таких боржників у цьому випадку є незахищеними.

А надання права голосу на зборах кредиторів або задоволення за рахунок майна українського боржника вимог кредиторів, які є резидентами країн-агресорів, суперечитиме мораторію на примусове виконання зобов’язань перед такими особами та, очевидно, здоровому глузду (Постанова КМУ №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації»).

Також з 2014 року не вирішено, як завершувати процедури банкрутства підприємств, активи яких залишились на непідконтрольній території. Таке майно не можна інвентаризувати та, відповідно, його продаж за прозорими механізмами та за ринковою ціною неможливий.

Всі ці питання потребують обговорення із професійною спільнотою та невідкладного врегулювання законодавцем.

Однак, на жаль, законодавчі ініціативи у галузі банкрутства, в тому числі своєчасні та дуже потрібні, як от законопроект воєнного часу, №7442, та раніше поданий проект №4409, все ще очікують свого часу серед інших надзвичайно нагальних потреб країни, що воює.

 

Олена Волянська, партнерка LCF, керівниця практики банкрутства та рестуктуризації , спеціально для видання ZN.ua

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi