Паризький арбітражний тиждень. Підсумки

Паризький арбітражний тиждень (ПАТ) – найголовніша щорічна подія у сфері арбітражу. На ній підбивають підсумки та визначають нові тенденції та запити суспільства у питаннях альтернативних способів вирішення спорів. Цього року ПАТ не став виключенням: за 5 днів провідні арбітражні команди в різних локаціях Парижу провели 143 сесії.

Знаменно, що відкриття ПАТ розпочалося з Конференції ІСС, найвідоміший арбітражний суд якої відзначає свій 100-річний ювілей. Конференція мала назву «Rethinking Dispute Resolution» («Переосмислення Вирішення Спорів»). Під час неї були визначені найцікавіші висновки та пропозиції щодо стану та напрямків розвитку арбітражу.

Слід визнати, що проблема «diversity» (різноманіття) набуває розширення та поглиблення: питання не вичерпується тільки гендерним аспектом, а стосується й різноманіття в обранні арбітрів, арбітражних установ, арбітражних правил, за якими сторони обирають розгляд їх спорів. І як не дивно, у цьому контексті все рівно превалюють традиційні підходи: здебільшого надають перевагу як місцю вирішення спорів, так і застосовуваному праву, Англії, Франції та Швейцарії. Інші країни значно відстають у пріоритетах та виборах сторін.

Неочікувано, але майже відсутні істотні зрушення й в питаннях гендерного різноманіття в світі арбітражу: з 2016 року статистика у призначення жінок-арбітрів збільшилася незначно, так і не перевищуючи 20 % і залишаючи світ арбітражу все більш «чоловічим» . Наразі з 10 арбітрів, що найчастіше призначаються в інвестиційних арбітражах, тільки 2 жінки – Brigiette Stern та Gabrielle Kaufmann-Kohler.

Питання різноманіття знайшло певне продовження і у новому напрямі для обговорення – розширення обсягу застосування методів альтернативного вирішення спорів. Значну підтримку отримали пропозиції щодо запровадження таких методів ще на ранній стадії виникнення спору для попередження його розгортання та доведення до необхідності вирішення із залученням третіх осіб (медіаторів, арбітрів). Зокрема, процедури перемовин можуть реалізовуватися на етапі розходження позицій сторін під час о виконання контракту, а послуга перевірки та аналізу стану і  причин спору з метою «керування» ним може бути особливо затребуваними у великих будівельних спорах.

Крім розширення поля застосування «інструментів» альтернативного вирішення спорів продовжується висунення пропозицій щодо підвищення ефективності застосування традиційних, класичних підходів, навіть тих, які є основоположними та базовими для арбітражу, зокрема, засади конфіденційності арбітражного провадження. Так, на голосування учасникам конференції було поставлено питання щодо запровадження публікацій арбітражних рішень без згоди сторін спору після спливу певного терміну від дати їх винесення. Думки поділилися десь порівну, виявивши велику прихильність до збереження конфіденційності арбітражу.

Іншим не менш гострим питанням постав відеозапис арбітражних усних слухань та зменшення впливу сторін на вибір арбітрів через запровадження процедури «сліпого» призначення із наданого списку арбітрів.

Серед тематик, яким було присвячено декілька обговорень на різних сесіях та які привертали особливу увагу, визначається й проблематика компенсації збитків, завданих російською агресією проти України, яка лунала навіть на обговореннях інших арбітражних питань.

Однозначним та несумнівним є розуміння юридичною спільнотою невідворотності несення росією відповідальності за захват українських територій, за військові злочини, страждання українських людей та знищення цивільних та інфраструктурних об’єктів.

Слід визнати, що міжнародна юридична спільнота готова  до зміни і  усталених міжнародних концепцій та правил і запровадження нових , зокрема, відмови у застосуванні державного імунітету країни-агресора або країни-спонсора тероризму з метою притягнення її та її керівних осіб до відповідальності, а також для відшкодування спричиненої ними шкоди у воєнному конфлікті. Незважаючи на можливість застосування інвестиційного арбітражу для відшкодування шкоди, завданої на окупованих територіях, наразі ще не ініційовано жодного провадження, оскільки бізнес потребує значних інвестицій вже зараз для реконструкції та продовження діяльності і не може чекати тривалий час. Більше того, слід визнати й неготовність фандерів фінансувати інвестиційні арбітражі проти росії, у зв’язку із систематичним супротивом росії виконувати свої міжнародні зобов’язання.

Тому постраждалі українці та український бізнес очікує просування ідеї та власне запровадження міжнародної компенсаційної комісії при ООН.  Однак наразі нема зрозумілого «графіку» створення та самих елементів самого компенсаційного механізму, – і під час обговорень зрозумілішими ці питання не стали.

На цьому фоні звучить логічно та обґрунтовано пропозиції від українського бізнесу щодо необхідності запровадження нових міжнародних норм  про виконання судових та арбітражних рішень проти держави-агресора у спеціальному, спрощеному, порядку для найскорішого відновлення зруйнованої війною економіки.

Розуміння зазначених та інших обговорюваних тем під час ПАТ залишило відчуття, що найближчі роки арбітраж продовжуватиме зазнавати реформ та змін, реагуючи на геополітичні та суспільні запити.

PS.: Паризький арбітражний тиждень проходив 27-31 березня.  11 квітня прес-служба холдингової компанії СКМ заявила, що компанія ініціювала арбітраж проти рф, в якому вимагатиме від агресора компенсації всіх збитків, завданих йому в 2014-2017 роках внаслідок захоплення активів.

Юлія Атаманова, партнерка LCF Law Group