Примусове виконання аграрних розписок: теорія і практика

08.12.21

Як відомо, потреба в ефективних механізмах фінансування малих та середніх сільгоспвиробників зумовила появу аграрних розписок. Зручний та гнучкий інструмент кредитування мав надати ринку надійний спосіб забезпечення виконання позичальниками своїх зобов’язань. Станом на сьогодні в Україні видано більше 7 600 аграрних розписок на загальну суму більш ніж в 51 мільярд гривень. Це свідчить про успішність проекту загалом. Рівень невиконання доволі низький, особливо якщо порівнювати з проблемними кредитами в інших галузях, – всього близько 1%. Проте певні теоретичні та практичні недоліки процедури примусового виконання стримують розвиток інструменту та здорожчують фінансування агровиробництва.

Ми спробуємо розібратись, які основні проблеми є в нормативному регулюванні та практиці примусового виконання.

Недоліки законодавства

Швидка процедура примусового виконання – одна з основних переваг аграрних розписок (АР) порівняно з іншими інструментами забезпечення зобов’язань. Зокрема, можна виділити 2 ключові позиції, які вже «пройшли бойове хрещення» судовою практикою:

– безспірність вимог – дійсно достатньо відсутність напису «виконано» на розписці, щоб довести наявність зобов’язання;

– миттєвість відкриття виконавчого провадження – дійсно, на відміну від більшості інших інструментів, можна відкрити виконавче провадження та арештувати предмет застави уже на наступний день після настання прострочення виконання.

Проте кредитор, відкривши виконавче провадження, подекуди зустрічає певні складнощі. Серед ключових проблем правового регулювання, що впливають на примусове виконання, такі.

  1. Задоволення вимог за рахунок майна третіх осіб. Законом передбачено право кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок майна третіх осіб, якщо вони купили в позичальника урожай, що є предметом застави за аграрною розпискою. Проте таких прямих повноважень не має виконавець. Нового власника не можливо залучити в існуюче виконавче провадження. Механізми впливу на нього з боку виконавця є обмеженими та неефективними. Судова практика наразі теж на користь боржників та нових власників зерна – декілька справ, що стосувалися цієї проблеми, наразі вирішені не на користь кредитора.
  2. Задоволення вимог за рахунок урожаю наступного року. Якщо боржник вирощує щось наступного року на тих ділянках, урожай на яких був предметом застави, то будь-який урожай з цих ділянок може бути використаний для погашення боргу. Проте формально, якщо це інша с/г культура, виникає проблема з тим, що її немає у виконавчому документі, що невідомо як коректно «перерахувати» суму боргу, наприклад, з кукурудзи на соняшник. У цьому питанні ще немає судової практики, як розставила «крапки над «і», проте вона з’явиться вже найближчим часом.
  3. Витребування зерна у зберігача. Якщо боржник зберігає зерно на елеваторі, що належить іншим особам, то в теорії виконавець має легко його забрати. Це ж зерно боржника, яке в межах виконавчого провадження потрібно або напряму передати кредитору (за товарною АР) або арештувати та продати на публічних торгах (за фінансовою АР). Проте чинне законодавство не сприяє тому, щоб зерновий склад ішов на зустріч виконавцю. Відповідно до законодавство про зерно механізм видачі зерна заставодержателю передбачено лише для застави зерна за подвійним складським свідоцтвом. В інших випадках елеватор начебто має видати с/г продукцію виключно володільцю оригінала складського документа в обмін на такий оригінал. Оскільки таким володільцем є боржник, зберігач, як правило, відмовляє у видачі кредитору та виконавцю. Судова практика з цього питання також фактично відсутня, але очікуємо на відповідний прецедент протягом цього року.

Практичні складнощі

Навіть якщо юридична позиція кредитора міцна та обґрунтована, практика примусового виконання бентежить багатьох учасників ринку. До найбільш поширених випадків, які варто заздалегідь прорахувати потенційному стягувачу, такі.

  1. Фізичний опір виконавчим діям з боку боржника. Якщо зерно знайдено, то його практичне отримання у володіння є складним процесом в своїй реалізації. На цю процедуру потрібна сільськогосподарська техніка, фахові спеціалісти, часто – охорона та поліція. Як правило, найбільше нарікань у стягувачів на поліцію. Вона найчастіше аморфно себе поводить, не припиняючи ті правопорушення, які відбуваються з боку боржника. Або навпаки, зважаючи на «місцевий статус» позичальника, – сприяє незаконним діям. Найпопулярніші методи захисту недобросовісних боржників в такому випадку: перекриття дороги для проїзду транспорту стягувача/виконавця, пошкодження їх техніки, застосування фізичної сили тощо. Подолати такий спротив можна, проте необхідно діяти швидко, злагоджено та активно. Загалом операція потребує ретельної та якісною підготовки.
  2. Урожай у боржника фізично відсутній. Якщо предмету застави у боржника немає, то така ситуація най більш складна. Варто все одно відкривати виконавче провадження, позичальник потрапить у реєстр боржників, не зможу відчужувати будь-яке зареєстроване майно, отримувати фінансування від інших кредиторів. І, звичайно, шанси знайти майно все одно є. Виконавець здійснює розшук зерна та намагається встановити осіб, причетних до його відчуження. Відповідно, з’являються правові підстави для пред’явлення таким особам майнових вимог. Судова практика наразі неоднозначна, тому шанси на загальний успіх багато в чому залежать від конкретної ситуації.
  3. Бездіяльність поліції в межах кримінального провадження. Часто дії боржника підпадають під цілий комплекс норм Кримінального кодексу. Проте, як правило, заяви та подальші вимоги стягувача та виконавця ігноруються або саботуються. Відповідно, стягувачу необхідно активно працювати в межах кримінального провадження. Звичайно, якщо таким чином є намір схилити боржника до переговорів. Такий шлях може бути довгим, проте результативним.

Найближчі перспективи

Наступного року очікується прийняття законопроекту №2805‑д, що суттєво змінить обіг аграрних розписок. Зокрема, планується й посилення прав кредиторів в частині примусового виконання. Наприклад, якщо у боржника буде відсутнім предмет застави, виконавець матиме право звертати стягнення на інше майно боржника. Видається, що для ефективної реалізацїі цих новвовведень знадобиться імплементація цих норм в суміжні правові акти, що стосуються виконавчого провадження. Тоді примусове виконання стане ефективнішим, а недобросовісні боржники будуть зацікавлені у вирішенні спорів шляхом переговорів. Все разом це має пожвавити ринок, збільшити обсяги його фінасування і, отже, доходи всіх учасників ринку.

Ігор Кравцов, партнер, керівник практики траскордонних спорів, для видання “Агропортал”

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi