Дискримінаційний підхід

Основним продавцем проблемних кредитів NPL останніх років був Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснював продаж активів неплатоспроможних банків.

Однак ключові активи неплатоспроможних банків на сьогодні вже продані. А на ринок NPL виходять нові гравці – державні та приватні банки, яким також необхідно очистити баланс від непрацюючих активів.

Станом на 01.10.2021 обсяг непрацюючих кредитів платоспроможних банків становив 374 млрд. грн. або 33, 3% всього обсягу кредитів.

А тому ринок проблемних кредитів (NPL) в Україні залишається достатньо привабливим для інвестування.

Національний банк України як регулятор також активно закликає банки очищувати баланси від NPL шляхом їх продажу з дисконтом.

Однак основне питання – кому продавати. Визначальний економічний інтерес продавців NPL – продати проблемний актив за максимальною ціною. А тут вже діють закони економіки. Найвища ринкова ціна можлива лише при значному попиті та конкуренції покупців. Тому банки зацікавлені в максимально широкому колі покупців NPL, в тому числі іноземних інвесторах.

Свою роль в відтермінуванні очищення банками балансів від проблемних кредитів відіграли суди, а точніше судова практика.

Так, протягом 2018-2019 років судовою практикою була сформована позиція, відповідно до якої продаж кредитної заборгованості з дисконтом (прим. різниця між номінально вартістю права вимоги та ціною продажу) може відбуватись лише на користь фінансової установи та лише шляхом укладення договору факторингу.

Враховуючи, що продаж NPL можливий лише з дисконтом, оскільки номінальна вартість права вимоги за проблемним кредитом не може дорівнювати ринковій, потенційними покупцями проблемних кредитів для банків стали лише національні фінансові компанії. Угоди з іншими покупцями, в тому числі іноземними інвесторами, стали ризиковими як такі, що можуть бути потенційно оскаржені.

Фактично ринок NPL був штучно обмежений. І це при тому, що жодна законодавча норма не передбачала продаж кредитної заборгованості виключно шляхом факторингу і не встановлювала заборон на звичайну купівлю-продаж заборгованості.

Чи є економічно перспективним збереження такого варіанту для банківської системи демонструють цифри.

Станом на 30 червня 2021 року активи банків складають 1 892 млрд. грн. Активи ж фінансових компаній складають 180 млрд. грн., тобто в 10 раз менше.

А тому банки для очищення балансів від проблемних активів повинні продати проблемний кредитний портфель в сумі 374 млрд. грн. фінансовим компаніям, загальний обсяг активів яких складає 180 млрд. грн, тобто вдвічі менше.

За таких умов національні фінансові установи просто не можуть запропонувати високу ціну за NPL. А тому й не дивно бачити угоди з продажу NPL з дисконтом 90 і більше відсотків.

Для прикладу, державний Укрексімбанк розмістив на СЕТАМ оголошення щодо добровільного продажу комерційного кредиту з сумою заборгованості більше 7 млрд. грн., який забезпечений іпотекою незавершених хмарочосів Sky Towers, що поряд із центральним РАЦСом у Києві.

Навряд виключно національні фінансові компанії зможуть створити достатню конкуренцію для продажу даного активу за високою ринковою ціною.

І при обмеженні ринку NPL є два варіанти: або проблемний кредит залишається на балансі банку, або продається в зв’язку з відсутністю конкуренції покупців з необґрунтовано значним дисконтом.

Як перший, так і другий варіант не вигідні банківському сектору.

На сьогодні нормативна база продажу NPL дозволяє окремо виділити два напрямки. Це продаж проблемних споживчих кредитів фізичних осіб та продаж проблемних комерційних кредитів.

Причому саме проблеми при продажі NPL за споживчими кредитами і сформували попередню практику щодо обмеження кола покупців виключно фінансовими установами. Це була реакція судової системи на неконтрольований продаж споживчих NPL на користь колекторських компаній із сумнівною репутацією.

За відсутності раніше розмежування у правовому регулювання  вказана практика поширилась і на комерційні кредити, позичальники за якими точно не потерпали від колекторів.

Наразі ситуація виправлена. Влітку 2021 року набрав чинності березневий закон про врегулювання колекторської діяльності, який запровадив чіткі правила діяльності колекторських компаній та відповідальність за порушення таких правил. Крім того, до Закону про споживче кредитування було внесені зміни та було закріплено, що відступлення права вимоги за споживчим кредитом може бути здійснено виключно на користь фінансової установи.

Тобто, законодавець захистив споживачів та передбачив для них більш жорсткі правила продажу NPL. А тому відпала необхідність штучного обмеження судовою практикою кола покупців NPL.

Однак ці правила діють лише для позичальників за споживчими кредитами. Норми не діють щодо комерційних кредитів, коло покупців яких не обмежується жодною законодавчою нормою.

І судова практика відреагувала.

Так, в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18[3] Велика Палата Верховного Суду уточнила правові висновки щодо розмежування відступлення права вимоги та факторингу при продажу кредитної заборгованості.

Ключовими висновками Великої Палати стали два: відступлення права вимоги за кредитним договором є можливим не тільки на користь фінансових установ, а дисконт сам по собі не свідчить про надання фінансової послуги факторингу, оскільки може бути обумовлений ліквідність права вимоги.

Це означає, що можливим є продаж кредитної заборгованості з дисконтом не на користь фінансової установи і не лише шляхом укладення договору факторингу. А тому покупцями NPL в Україні можуть нарівні з національними фінансовими компаніями бути інвестори, в тому числі й іноземні.

Однак є одне але. Велика Палата в постанові обмежила висновки  виключно випадком, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Мотиви такого обмеження незрозумілі. Оскільки, як правове регулювання, так і мета – продати проблемний актив за максимальною ціною – є однаковими як для неплатоспроможних, так і для працюючих банків.

Чи можна застосувати оновлені висновки Великої Палати у випадку, якщо продавцем кредитної заборгованості є працюючий банк, – відповідь на питання при всій очевидності ствердної відповіді, залишається відкритою. А тому очікуємо висновків Великої Палати у спорах, в яких продавцем буде платоспроможний банк.

Очікують позиції й інвестори. Оскільки доступ до ринку NPL в Україні лише для комерційної проблемної заборгованості неплатоспроможних банків, основна частина якої на сьогодні вже продана, навряд є тим, чого очікують інвестори.

Банківська система в особі працюючих банків, як державних, так і приватних, потребує чітких та зрозумілих правил функціонування ринку NPL, на якому вони зможуть ефективно продати свої проблемні активи.

Фінансові надходження до банківської системи за результатом продажу NPL врешті решт матимуть позитивний вплив на відновленні кредитування та умовах такого кредитування. Або не матимуть, якщо залишаться штучні не засновані на нормах законодавства дискримінаційні обмеження на ринку.

Ірина Кобець, радник, керівник судової практики, для спецвипуску «‎Топ 50 провідних юридичних фірм України» видання «‎Юридична практика».