Структурування корпоративних відносин у гемблінгових проєктах

25.10.21

Минулого літа набрав чинності Закон України “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”, який ознаменував відкриття ринку грального бізнесу, що формально був заборонений з 2009 року. На арені гральної індустрії України з’явилося і продовжує з’являтися чимало суб’єктів господарювання, в тому числі й іноземних інвесторів. У зв’язку з активізацією бізнес-процесів актуальним є питання структурування корпоративних відносин у сфері гемблінгу.

Структурування корпоративних відносин між партнерами у гральній індустрії має ряд особливостей, як юридичного, так і організаційного характеру. Нещодавно легалізований гральний бізнес, що вимагає значних витрат на ліцензії, гральне обладнання та програмне забезпечення, видається непередбачуваною та достатньо ризикованою галуззю. Інвестори, особливо іноземні, в цілому поводяться досить обережно, інвестуючи в Україну, з урахуванням недостатньої правової визначеності українського законодавства, слабкого захисту інвестицій та незадовільного правосуддя. Саме тому поширеною практикою є розподіл ризиків, коли більш-менш значні проєкти у сфері грального бізнесу реалізує два і більше інвесторів; практика, коли один інвестор самостійно відкриває казино чи зали гральних автоматів, є скоріше виключенням, аніж правилом. Відповідно, в таких проєктах важливою юридичною складовою є врегулювання відносин між кількома партнерами.

Дійсно, зазвичай партнери обирають між собою того учасника проєкту, який має відповідний досвід та знання у сфері грального бізнесу або ж може знайти відповідний персонал, і такий партнер і буде відповідати за  поточну діяльність відповідного спільного суб’єкта господарювання; по нашому досвіду, в цій індустрії спільна участь в операційній діяльності не є установленою практикою. Разом з тим, решта партнерів зазвичай не є «сплячими», функція яких зводиться до інвестування і отримання прибутку.

Непередбачувана обстановка грального ринку вимагає розробки ретельного алгоритму дій у разі настання неординарних ситуацій, і зазвичай партнери ретельно розподіляють між собою пов’язані з цим зобов’язання і ризики. Обставини, які вимагатимуть активного залучення всіх партнерів, можуть бути пов’язані зі зміною законодавства, тиском зі сторони контролюючих органів, введенням нових регуляторних обмежень або й взагалі цілковитою забороною грального бізнесу в Україні. Такі зобов’язання партнерів, відповідальність за їх невиконання (включаючи відповідальність за пасивну поведінку у ситуації, що вимагає активних узгоджених дій),  деталізовані алгоритми дій партнерів у разі виникнення нештатних ситуацій є предметом детального врегулювання у корпоративних договорах чи акціонерних угодах (в залежності від того, чи такі відносини структуруються на рівні безпосередньо українських компаній, чи іноземних холдингів).

Також, оскільки гральна індустрія є новою (чи скоріше забутою) для України, досить багато аспектів ведення господарської діяльності у цій сфері, включаючи очікування щодо отримання прибутку, а також можливої необхідності внесення додаткового фінансування на початкових етапах, не є легко прогнозованими. Тому моделювання різноманітних сценаріїв розвитку ситуації та відповідні алгоритми дій партнерів також зазвичай опрацьовуються і встановлюються в набагато більше деталізованому вигляді в порівнянні з більш сталими індустріями. Це стосується також і похідних ситуацій – наприклад, яку прибутковість закладати в оцінку долі партнера, який бажає вийти з бізнесу на початкових етапах?

Ще одним важливим аспектом загального корпоративного структурування для гемблінгу є захист інвестицій. Саме тому партнери часто використовують в якості холдингової компанію, яка знаходиться в юрисдикції, що має укладену з Україною Угоду про взаємний захист інвестицій. Якщо використання іноземних компаній зазвичай асоціюється з податковою оптимізацією, у сфері грального бізнесу захисту інвестицій приділяється ключова роль. Адже вони хочуть застрахувати себе від регуляторних та загальнополітичних ризиків (наприклад, повної заборони гральної діяльності в майбутньому чи створення таких умов, коли практично вести господарську діяльність у цій сфері стане неможливо), навіть несучи додаткові затрати на створення та утримання іноземної корпоративної структури. Можливість звернення до держави з вимогою про компенсацію збитків в рамках міжнародного інвестиційного арбітражу є, звісно, затратним і довгим процесом без гарантованого результату, але інвестори у сфері гемблінгу все ж хочуть зазвичай мати цю опцію як останній варіант на випадок найгіршого сценарію.

Узагальнюючи вищесказане, при структуруванні корпоративних відносин у гемблінгових проєктах слід досить ретельно підходити як до питань врегулювання відносин між партнерами, так і до вибудовування корпоративної структури.

Сергій Бенедисюк, партнер, керівник практики корпоративного права та М&А спеціально для видання «Юридична практика».

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi