В умовах сьогодення тиск на бізнес не завжди супроводжується активними діями у балаклавах. Усе частіше він починається значно буденніше – з аналітичного висновку БЕБ. Формально це внутрішній документ про можливі податкові ризики. На практиці ж він стає приводом для початку досудового розслідування та подальшого проведення у розпочатому кримінальному провадженні обшуків і інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Для компанії це означає, що ще до будь-яких процесуальних рішень або встановлення порушень вона може опинитися в центрі кримінального процесу. Саме тому дедалі більше бізнесу ставить запитання: яке юридичне значення має аналітичний висновок БЕБ і чи може він сам по собі бути достатньою підставою для початку кримінального провадження?
Як це працює: аналітик БЕБ опрацьовує інформацію з електронних баз, формує так званий «аналітичний продукт», де на власний розсуд вираховує мільйонні збитки компанії. Сам по собі цей документ не встановлює факту порушення податкового законодавства. Проте саме він миттєво стає юридичним тригером для блокування рахунків, обшуків і паралічу підприємства.
І тут виникає ключове питання: де межа між аналітикою державного органу і відвертим процесуальним свавіллям? Давайте розберемося, чому внутрішні висновки аналітиків БЕБ стали головною зброєю проти підприємців і чому суди дедалі частіше визнають цю практику незаконною.
Перевернута логіка БЕБ
За законом України «Про Бюро економічної безпеки України» аналітик БЕБ відповідає за підготовку, зокрема, аналітичного продукту — письмового документа, підготовленого на основі даних із баз Бюро та інших джерел.
За законом аналітичний продукт має бути частиною наявної процесуальної історії. Є кримінальне провадження, а в межах нього можна аналізувати матеріали, ризики, дані та документи. Висновки аналітика мають спиратися на всебічне, повне й неупереджене дослідження, зокрема на матеріали кримінальних проваджень та оперативно-розшукової діяльності.
Тобто спершу має бути процесуальна основа, а вже потім аналітика як допоміжний інструмент.
На практиці часто все навпаки. Спочатку з’являється аналітичний висновок. Формальним містком між ним і ЄРДР нерідко стає ініціативний рапорт детектива або оперативного працівника: опрацювавши висновок, він нібито самостійно виявляє ознаки кримінального правопорушення. Після цього відомості вносяться до ЄРДР, а внутрішній документ БЕБ починає жити вже як повноцінний двигун кримінального провадження.
Саме на нього посилаються в клопотаннях про обшук. Саме ним обґрунтовують арешт рахунків. Саме його передають експерту, щоб той перевірив правильність розрахунків.
Після відкриття провадження тиск рідко обмежується самою компанією. Обшуки можуть ініціювати не лише в офісі чи на виробництві, а й за місцем проживання службових осіб. Так, внутрішній документ БЕБ виходить за межі аналітики й починає впливати на людей, команду та щоденну роботу бізнесу.
Окремою проблемою є експертиза. Аналітичний висновок, сформований ще до внесення відомостей до ЄРДР, часто передають експерту, щоб той перевірив правильність розрахунків. Поки експертиза триває, арешт рахунків зазвичай продовжує діяти. Компанія фактично залишається заблокованою через документ, який не встановлює факту порушення податкового законодавства, не є актом перевірки чи податковим повідомленням-рішенням, а містить лише припущення про можливе заниження податкових зобов’язань. Наслідки при цьому цілком реальні: зірвані контракти, пошкоджена репутація і робота в режимі постійної пожежі.
Чому аналітика БЕБ – це не доказ
У справах про ухилення від сплати податків за ст. 212 КК України аналітичний продукт БЕБ часто стає центральним документом. Навколо нього вибудовується версія про несплачені податки, шкоду бюджету й можливу відповідальність службових осіб компанії.
Однак в кримінальному процесі чітко окреслено процесуальні джерела доказів, до переліку яких входять: показання, речові докази, документи, висновки експертів. Аналітичного продукту БЕБ у цьому переліку немає. За своєю природою він ближчий до висновку спеціаліста, а такий висновок не є доказом у провадженнях щодо злочинів.
Це принципова різниця. Аналітичний висновок може описувати ризики, розрахунки, припущення. Проте сам по собі він не доводить наявності складу злочину.
Саме таку позицію послідовно підтримує Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, зокрема у справах №533/93/16-к, №754/7890/19, №711/93/17 та №583/877/21.
Є й інший слабкий вузол – спосіб отримання такого документа. Докази у кримінальному провадженні збираються за допомогою інструментів, передбачених КПК: слідчих дій, витребування документів, висновків експертів тощо. Створити аналітичний висновок «під» розслідування злочину й потім поводитися з ним як із доказом, вже є виходом за процесуальні межі.
Тому суди можуть визнавати такі аналітичні продукти недопустимими доказами. Втім, сторона обвинувачення нерідко намагається надати їм більшої ваги через судову економічну експертизу. Її призначають на базі аналітичного висновку БЕБ, і в результаті експерт перевіряє не повну картину податкових відносин, а розрахунки й припущення, які вже закладені в документі Бюро.
Проте експертиза не може «очистити» документ, який від початку має процесуальні проблеми. Висновок експерта не повинен ґрунтуватися на доказах, які суд визнав недопустимими.
Без встановленого факту порушення податкового законодавства, точного розміру шкоди й умислу така експертиза не закриває ключових питань обвинувачення. Вона лише продовжує життя аналітичного висновку, який не мав би ставати фундаментом кримінальної справи.
Немає ППР – немає ухилення від сплати податків?
У справах за ст. 212 КК України ключовим є не лише питання суми. Потрібно довести умисел. Тобто сторона обвинувачення має довести, що особа знала про конкретний обов’язок сплатити податок у певному розмірі та свідомо його не виконала.
Помилка в розрахунках, спірне тлумачення податкової норми чи інше розуміння юридичної природи операції – це ще не ухилення від сплати податків. Кримінальна відповідальність починається там, де є доведений намір не платити, а не просто різне бачення податкових наслідків.
Ці відносини регулює Податковий кодекс України. Тому обов’язок сплатити конкретну суму не випливає з аналітичної довідки БЕБ. Своєчасність, достовірність і повноту нарахувань контролює не БЕБ, а податковий орган. Саме він оформлює ППР – повідомлення-рішення, яке фіксує визначене грошове зобов’язання платника. Якщо платник самостійно не задекларував відповідну суму, а узгодженого ППР немає, то немає й обов’язку її сплатити.
Інакше кажучи, аналітична довідка БЕБ, або навіть висновок експерта не може замінити узгоджене ППР. Вони не створюють для платника податків обов’язку сплатити суму, яку вирахував аналітик. А без узгодженого податкового зобов’язання обвинувачення за ст. 212 КК України стає щонайменше вразливим.
Цю позицію підтвердив ККС ВС у постанові від 24 червня 2025 року у справі №172/1310/23, провадження №51-1920км25.
Для бізнесу відсутність ППР у таких справах є одним із центральних аргументів захисту, коли кримінальне провадження побудоване на аналітичному висновку БЕБ, а не на узгодженому податковому зобов’язанні.
Що робити бізнесу
Аналітичний висновок БЕБ не повинен бути універсальним ключем до офісу, рахунків і документів компанії. Проте доки така практика існує, бізнесу варто діяти не після удару, а до нього.
Перше: отримати доступ до матеріалів провадження за першої процесуальної можливості. Особливо якщо слідчий суддя розглядає клопотання про арешт майна, тимчасовий доступ або інші заходи забезпечення. Саме у матеріалах судових справ по розгляду вказаних клопотань зазвичай можна побачити, на чому тримається позиція обвинувачення.
Друге: уважно розібрати аналітичний продукт. Не загалом, а по цифрах, операціях, контрагентах, первинних документах і податковій звітності. Слабке місце таких висновків часто ховається в припущеннях, механічних зіставленнях і даних, вирваних із контексту.
Третє: підготувати керівників і команду до можливих обшуків, допитів і вилучення техніки. Працівники мають знати, кому телефонувати, що говорити, які документи передавати, а які дії правоохоронців потрібно фіксувати та оскаржувати. Під час обшуків нерідко вилучають не лише документи і робочу техніку, а й особисті телефони чи ноутбуки співробітників.
Четверте: своєчасно реагувати на рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування. Якщо аналітичний продукт використовують як головну підставу для арешту рахунків, обшуку чи підозри, це потрібно атакувати процесуально.
Якщо справа доходить до підозри, варто окремо перевіряти, чи підтверджені фактичні обставини доказами, а не лише переказані з аналітичного висновку. На цьому етапі ризики стають персональними для службових осіб компанії, тому кожен довід обвинувачення має пройти перевірку за документами, операціями та реальною податковою історією бізнесу.
У таких справах немає універсального шаблону захисту, але є універсальний принцип: не дозволяти внутрішньому документу БЕБ ставати доказом там, де закон не надає йому такого статусу.
Андрій Іщик, юрист Юридичної групи LCF, ексклюзивно для «Окрема Думка».
Iншi Публікації
