Українські підприємці зіштовхнулись із суттєвими змінами у веденні бізнесу. Були втрачені ринки збуту, зруйновані логістичні ланцюжки, втрачені через окупацію або знищені виробничі активи. Все це суттєво вплинуло на можливість виконувати зобов’язання.
В таких умовах банкрутство залишається потужним інструментом для відновлення платоспроможності або законного виходу з бізнесу для боржника та надає можливість кредиторам забезпечити повернення боргів.
Це стало можливим завдяки двом факторам.
По-перше, ще навесні судова система продемонструвала здатність працювати невпинно навіть в умовах повномасштабної війни: суди порушують нові та продовжують чинні процедури банкрутства.
По-друге, законодавець не ввів жодних обмежень або мораторіїв щодо банкрутства. Досвід показує, що від таких обмежень було б більше шкоди, недобросовісні боржники використали б його для зловживань. А це викликало б ланцюгову реакцію невиконання зобов’язань у всіх секторах економіки.
Якщо звернутись до статистики, яку публікує судова влада, то ми побачимо, що кількість відкритих справ про банкрутство є на третину меншою, ніж у мирний період (565 справ у 2022 році проти майже 770 за аналогічний період 2021 року).
Це, з одного боку, демонструє здатність українського бізнесу домовлятись та виявляти єдність: кредитори і боржники з розумінням ставляться до збереження бізнесу кожного з них. Кредитори, в т.ч. банки, за можливості, намагаються врегулювати відносини з позичальниками шляхом реструктуризації кредитів, надання кредитних канікул та утримання від агресивних дій по примусовому стягненню заборгованості. Значно виріс попит на послуги з супроводу процедур реструктуризації. З такими запитами звертаються як кредитори, так і боржники.
Законодавець своєю чергою запровадив мораторій на нарахування штрафних санкцій по прострочених кредитних зобов’язаннях, що має додатково підтримати бізнес на час дії воєнного стану.
З іншого боку, в разі наявності загрози неплатоспроможності, яка виникла або до війни, або внаслідок знищення виробничих активів через ведення бойових дій, чи окупацію територій, боржники та кредитори мають діяти невідкладно, і закон надає їм таку можливість.
Власникам і менеджменту підприємства, якому загрожує неплатоспроможність, необхідно своєчасно звернутись в суд із власною заявою про банкрутство, оскільки невиконання такого обов’язку є підставою для притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності перед кредиторами. А бездіяльність органів управління, що вплинула на збільшення кредиторської заборгованості боржника, може мати ознаки доведення до банкрутства, що своєю чергою буде підставою для притягнення власників до субсидіарної відповідальності.
Під час дії мораторію на виконання всіх зобов’язань перед кредиторами строком на 170 днів, який вводиться з моменту порушення справи про банкрутство, є можливість проаналізувати ресурси та можливості для відновлення платоспроможності або на законних підставах припинити бізнес.
Своєю чергою кредиторам процедура також вигідна, адже з моменту відкриття провадження про банкрутство господарська діяльність продовжується під контролем арбітражного керуючого, органи управління боржника обмежені в праві ухвалювати рішення про відчуження або обтяження майна, укладення значних правочинів тощо. Арбітражний керуючий також може виявити сумнівні правочини боржника, повернути виведені активи або звернутись за стягненням шкоди з власників або менеджменту боржника.
Як і для працюючого бізнесу, проблемним залишається питання відшкодування коштом країни-агресора збитків, які спричинені війною.
На жаль, працюючого механізму на національному або міжнародному рівні поки немає. І якщо звичайний бізнес може очікувати на його появу, то боржник і його кредитори вже зараз мають отримати можливість зафіксувати в обліку банкрута право майнової вимоги до рф та забезпечити його оборотоздатність. Для цього арбітражному керуючому потрібно здійснити всі необхідні дії для фіксації спричинених збитків.
Професійна спільнота активно працює над тим, щоб розробити механізм належного визначення права такої майнової вимоги у складі ліквідаційної маси. Один із варіантів – пропонується розгляд судом, який розглядає справу про банкрутство, заяви про відшкодування збитків та винесення відповідного рішення в межах відокремленого провадження. Це дозволить обліковувати таке право як актив та продавати його разом з іншим майном боржника.
Впевнені, що ми впораємось з усіма викликами воєнного часу і банкрутство працюватиме як ефективний економічний інструмент – і зараз, і в період повоєнного відновлення України.
Олена Волянська, партнерка LCF, спецыально для видання Юридична газета
Iншi Публікації
