До війни військовий облік у компаніях часто виглядав як технічна кадрова рутина: списки, документи, повідомлення, звіряння даних. Зараз же одна помилка в цьому процесі може обернутися для бізнесу не лише штрафом, а й запитанням: чи не поставить вона під ризик статус критично важливого підприємства, бронювання працівників і стабільність роботи команди.
Саме через систему персонального військового обліку держава отримує актуальну інформацію про призовників, військовозобов’язаних і резервістів, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях. Тому перевірки ТЦК та СП для роботодавців поступово стали такою самою частиною бізнес-реальності, як перевірки Держпраці чи податкової. Не завжди приємною, але вже цілком очікуваною.
Щоб пройти таку перевірку без хаосу, пояснень заднім числом і пошуку документів у момент, коли їх уже вимагають, процес потрібно налаштувати завчасно.
Порушення можуть виглядати по-різному: підприємство не веде списки персонального військового обліку, не перевіряє військово-облікові документи працівників, не подає передбачені повідомлення або не може підтвердити виконання цих дій документально. Під час перевірки цього може бути достатньо, щоб зафіксувати порушення, вимагати усунення недоліків і притягнути керівника до адміністративної відповідальності.
Але для критично важливих підприємств штраф не єдине, що викликає занепокоєння. Значно чутливіше питання: чи може таке порушення вплинути на статус критичності? Чи все обмежиться адміністративною відповідальністю посадової особи та вимогою усунути недоліки?
Особливо гостро це питання постало після публікації листа від Міністерства економіки України від 02.05.2025 року. [1] У ньому Мінекономіки зазначило, що: інформація про стан організації та ведення військового обліку, організації бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час на підприємствах, в установах і організаціях враховуватиметься під час розгляду про визначення їх критично важливими.
Формулювання звучить стримано, але для бізнесу підтекст очевидний: військовий облік може стати вирішальним фактором при отриманні чи продовженні критичності.
Тож варто розібратися чи є нормативно закріплена відповідальність за порушення правил військового обліку, яка може призвести до втрати критичності? Чи штраф все ж єдиний прямий юридичний наслідок для підприємства?
Які нормативно правові акти регулюють ведення військового обліку та відповідальність за їх порушення?
Щоб зрозуміти межі відповідальності, варто спочатку розкласти по поличках, як влаштований військовий облік для роботодавця.
Основним є Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Він визначає загальні правила військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Закон встановлює, що військовий облік ведеться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В той же час персональний облік за місцем роботи або навчання покладається на керівників підприємств, установ та організацій.
Детально ці обов’язки прописані у постанові Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, у ній затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Саме він визначає, що має робити роботодавець. Зокрема:
- перевіряти військово-облікові документи працівників,
- вести списки персонального військового обліку,
- призначати відповідальних осіб,
- повідомляти ТЦК та СП про визначені кадрові зміни,
- звірянти облікові дані,
- зберігати відповідну документації
- ознайомлювати працівників із правилами військового обліку.
Організація ведення військового обліку також покладається на керівників підприємства. Це закріплено у абз. 13 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Окремий блок — відповідальність. ЇЇ регулює Кодекс України про адміністративні правопорушення. Для роботодавців ключове значення має стаття 210-1 КУпАП, вона передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У разі порушення на посадових осіб підприємств накладається штраф від 2000 до 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто від 34 000 грн до 59 500 грн.
Так чи може таке порушення вплинути на визначення підприємства критичним?
Тут важливо розділити два рівні: що може враховувати держаний орган у своїй оцінці та що прямо передбачено нормативними актами як підстава для втрати статусу.
Для критично важливих підприємств ключовим документом є постанова КМУ №76. Вона передбачає механізм моніторингу та перевірки відповідності такому статусу.
За пунктом 6-1 Критеріїв та порядку, орган, який прийняв рішення про визначення підприємства критично важливим, моніторить його діяльності за звітний податковий період та. За потреби, проводить перевірку відповідності підприємства критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку.
Що ж власне містить пункт 2? Саме там визначені критерії критичності. Серед них:
- обсяг сплачених податків та ЄСВ;
- валютні надходження;
- стратегічне значення підприємства;
- важливість для галузі національної економіки чи територіальної громади;
- відсутність податкової заборгованості;
- рівень середньої заробітної плати;
- статус резидента Дія Сіті;
- окремі спеціальні критерії для визначених категорій підприємств.
Водночас, належне ведення військового обліку серед цих критеріїв прямо не зазначене. Воно не визначене постановою №76 як самостійний критерій критичності.
Такий самий підхід застосовується і під час підтвердження статусу критично важливого підприємства. Згідно з пунктом 8 Критеріїв та порядку, підприємство подає заяву та копії підтвердних документів саме про відповідність критеріям, зазначеним у пункті 2.
Отже, з тексту постанови №76 не випливає, що порушення правил військового обліку саме по собі є окремою нормативною підставою для втрати статусу критично важливого підприємства.
Цю позицію також підтверджує комунікація з посадовими особами Міністерства економіки, Міністерства оборони України та Міністерства цифрової трансформації України. За її результатами було підтверджено: перевірка критично важливих підприємств здійснюється за правилами, визначеними постановою КМУ №76.
Відповідно, чинні нормативно-правові акти не передбачають окремої відповідальності підприємства у вигляді втрати статусу критично важливого виключно через факт порушення правил військового обліку. Для такого наслідку потрібна пряма нормативна підстава. Наразі її немає.
Данило Макаренко, молодший юрист, та Володимир Сідлецький, молодший юрист Юридичної групи LCF, ексклюзивно для “Окрема думка”.
Iншi Публікації
