Стягнення збитків з рф: перспективи виконання судових рішень

02.05.22

На сьогодні розглядаються різні варіанти відшкодування збитків, завданих військовою агресією рф. Наприклад, відшкодування державою за рахунок загальнодержавних програм підтримки. Офіс Президента анонсував створення  спеціальної Комісії, побудованої на міжнародній співпраці. Комісія здійснюватиме розгляд заявок на відшкодування шкоди та виплату компенсації за рахунок створеного фонду. Однак очевидно, що, в першу чергу, відшкодування буде отримувати населення за зруйноване житло. Компенсації бізнесу, якщо вони будуть, скоріш за все, обмежуватимуться розміром, розрахованим на базі індикативних показників або методології. Це відшкодування навряд чи покриє реальні збитки.

А тому для відшкодування збитків повністю або хоча б у більшому розмірі, бізнесу необхідно шукати індивідуальні шляхи. Найбільш обговорюваними на сьогодні є звернення до ЄСПЛ, а також звернення до суду з позовом до рф в національній чи іноземній юрисдикції.

Для прийняття рішення, який механізм обрати, розпочинати треба з кінця. Чи можливо виконати рішення про стягнення збитків з рф та за рахунок яких активів.

При цьому необхідно зважати, що рф як держава-боржник не погодиться на добровільне виконання. Механізм має передбачати примусове стягнення. В будь-якому іншому випадку, це буде виключно констатація факту порушення рф без отримання реального відшкодування.

Перспективи виконання рішення ЄСПЛ проти рф

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) може розглядати індивідуальні заяви приватних осіб проти держави щодо порушення такою державою прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Військовою агресією рф порушила всі можливі міжнародні норми. Конвенція не є виключенням. Найактуальнішим для бізнесу в контексті знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії є порушення права на захист власності, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Незважаючи на виключення рф з Ради Європи, ЄСПЛ вирішив, що рф припинить бути відповідальною стороною лише з 16 вересня 2022 року. А тому ЄСПЛ залишається компетентним у розгляді справ, спрямованих проти рф, якщо порушення відбулись до 16 вересня 2022 року.

А тому подача заяв до ЄСПЛ залишається потенційно можливим напрямком дій.

ЄСПЛ за наслідком розгляду справи може вказати на порушення рф норм Конвенції, а також визначити обов’язок надання потерплій стороні справедливої сатисфакції. Тобто ЄСПЛ не відшкодовує розмір збитків сам по собі, а лише може визначити розмір справедливої компенсації.

Немає сумнівів, що, враховуючи авторитет ЄСПЛ та його суддів, заявники отримають позитивні рішення проти рф. Однак отримання позитивного рішення – це лише перший крок. Далі – стадія виконання. І тут при всій привабливості даного напрямку можуть початися основні проблеми.

рф зобов’язана виконувати рішення ЄСПЛ. Однак виконання таких рішень залежить лише від волі самої рф. Очевидно, що такої волі, скоріш за все, не буде.

Більше того, національне законодавство рф дозволяє конституційному суду ухвалити рішення про неможливість виконання рішення міждержавного органу, оскільки таке виконання протирічить конституції рф. І така практика вже була у справі ЮКОСа.

Комітет міністрів Ради Європи не має механізмів примусу до виконання рішення ЄСПЛ. Найбільш радикальна міра, що може бути застосована, це виключення держави з Ради Європи. Однак рф і так виключена з Ради Європи ще у березні.

Механізму виконання рішень ЄСПЛ проти держави в інших юрисдикціях наразі немає.

А тому на сьогодні перспективи реального виконання майнової частини рішення ЄСПЛ мінімальні. Залишається лише сподіватися, що в рф зміниться політичний режим та в майбутньому рішення будуть виконані.

 

Перспективи виконання рішення національного суду проти рф

Примусове виконання національного рішення про стягнення збитків з рф можливе двома шляхами: в Україні або в іноземній юрисдикції.

Перспективи виконання в Україні залежить від обсягу майна рф, яке перебуває на території України, та на яке можна звернути стягнення.

В березні 2022 року набув чинності Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Даний закон прийнятий через військову агресією рф та передбачає можливість примусового вилучення майна рф без будь-якої компенсації.

На сьогодні в порядку вказаного закону вилучено акції Промінвестбанку та МР Банку (Сбербанку), а також частину їх активів.

Активів самої рф на території України не так багато. В основному це активи її резидентів. Повідомляється, що в Україні зосереджено активи російських юридичних та фізичних осіб на суму близько $10 млрд.

Однак тут є нюанси.

По-перше, в Україні на сьогодні відсутні механізми, за яких можливо виконати рішення про стягнення заборгованості з держави за рахунок майна її резидентів. Їх треба запроваджувати.

По-друге, майно ключових резидентів, скоріш за вс,е також буде вилучено в інтересах держави. Так, у квітні були прийняті зміни до закону «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та розширено коло осіб, в яких може бути вилучено майно. Це, зокрема, фізичні особи-резиденти рф та нерезиденти, що публічно заперечують чи підтримують здійснення збройної агресії та здійснюють бізнес-діяльність на території рф.

Також 12 травня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб». Вказана редакція закону прийнята після вето Президента щодо попередньої редакції. Запроваджено нову санкцію у вигляді стягнення активів фізичних або юридичних осіб в дохід держави.

Обидва законопроекти перебувають на підписі Президента. А тому у випадку, якщо все майно рф та її ключових резидентів буде вилучено в інтересах держави, то не залишиться активів, за рахунок яких можна буде виконати індивідуальні судові рішення поза державними програмами відшкодування.

При цьому, відсутність в Україні майна рф, за рахунок якого може бути здійснено стягнення, не означає абсолютної неможливості подальшого виконання судового рішення. Українське судове рішення може бути виконано на території іншої держави, де знаходиться майно рф.

Не можна сказати, що виконати рішення українських судів за кордоном – просте завдання.

Спочатку необхідно спрогнозувати те майно, за рахунок якого може відбутися стягнення. Серед країн Євросоюзу, наприклад, найбільше російських активів заморожено у Франції (понад 23,5 млрд євро), Бельгії (понад 10 млрд євро), Італії (понад 1,1 млрд євро). Безумовно, не йдеться про те, що все заморожене майно належить безпосередньо рф. Але у наведених країнах воно напевно знаходиться.

Слід враховувати, що державне майно зазвичай захищено імунітетом від накладення арешту на нього у судових провадженнях та щодо стягнення. Однак чимало держав все далі розширюють застосування теорії функціонального імунітету, який дозволяє здійснювати стягнення державного майна, яке використовується у комерційних цілях. «Недоторканим» залишається майно, що використовується для виконання державних функцій, включаючи майно дипломатичних представництв. Отже, доцільно звертати свою увагу саме на країни, що визнають функціональний імунітет за державним майном іншої країни відповідно до внутрішнього законодавства або міжнародних угод. Наприклад, США, країни-учасниці Європейської Конвенції про імунітет держав 1972 року, серед яких Австрія, Бельгія, Кіпр, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Швейцарія.

Інший важливий аспект – це встановлення наявності підстав для виконання рішення іноземного суду відповідно до національного законодавства попередньо обраної країни. Питання процедури визнання та виконання рішень іноземних судів ще не набуло міжнародної уніфікації – немає міжнародної багатосторонньої конвенції, яка набула чинності. Це означає, що умови та підходи до визнання та виконання рішень іноземних судів визначаються національним законодавством кожної країни та її двосторонніми та/або регіональними міжнародними угодами про правову допомогу. Тому для виконання рішення українського суду необхідно перевіряти вимоги законодавства відповідної країни, в якій знаходиться майно рф. Для одних держав буде достатньо встановити наявність майна відповідача на їх території, а для інших – довести також зв’язок спору з їх юрисдикцією, як, наприклад, в США.

На даному етапі суди іноземних держав перевірятимуть, чи не суперечить українське судове рішення їх публічному порядку – і це завжди як «чорна скринька»: наперед відповідь не відома.

Особливо не можна надавати певні однозначні відповіді в умовах, коли ще не склалися міжнародно-правові звичаї щодо імунітету держави, яка спричинила шкоду актами агресії, геноциду та воєнними діями, за позовами приватних осіб іншої держави щодо її відшкодування. Так, виключення з імунітету держави відповідно до Європейської конвенції про імунітет держав (1972) та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети (2004) не поширюються на випадки воєнних дій. Крім того, є рішення Міжнародного Суду ООН у справі Jurisdictional Immunities of the State, Germany v. Italy: Greece Intervening (2012), яким було визнано необхідність застосування національними судами Італії судового імунітету до Германії при розгляді справ за позовами постраждалих осіб під час Другої світової війни.

У той же час слід визнати, що міжнародні правові звичаї розвиваються із розвитком міждержавних відносин і відбивають нові запити часу. Не можна стверджувати, що позиція навіть Міжнародного Суду ООН ніколи не зміниться. Фактично, Італія та Греція вже проявили готовність до відмови від надання імунітету державі-агресору у спорах, що стосуються відшкодування збитків. США фактично демонструють такий же підхід щодо держав, яких визнають спонсорами тероризму. Більше того, вже здійснюють його застосування, що також було їх «відповіддю» на жахливі наслідки терористичних актів, зокрема, на стягнення активів Ірану для відшкодування американським громадянам шкоди, завданої терористичними актами. Наразі позов Ірану проти США з цього питання також знаходиться на розгляді Міжнародного Суду ООН. Слід відзначити, що для України такий приклад має вагоме значення. Нещодавно у Сенаті США було зареєстровано резолюцію про визнання рф державою-спонсором тероризму. Отже, вірогідність виключення рф з правила про державний імунітет в США слід визнати високою.

Так, навіть після рішення Міжнародного Суду ООН у згаданій вище справі Італія відмовилася його виконувати. У 2014 Конституційний Суд Італії зазначив, що у цій справі звичайна міжнародна норма імунітету іноземних держав тягне за собою абсолютну жертву права на судовий захист, оскільки вона заперечує юрисдикцію внутрішніх судів щодо вирішення позову про збитки, висунуті жертвами злочинів проти людяності та грубих порушень прав людини. Більше того, у конституційному ладі не може бути визначено переважаючим суспільний інтерес, який може виправдати жертву права на судовий захист основних прав, які були порушені внаслідок тяжких злочинів. Імунітет іноземної держави від юрисдикції італійського судді, наданий статтями 2 і 24 Конституції, захищає суверенну функцію держави, але не захищає поведінку, яка не є типовим здійсненням урядових повноважень та кваліфікується як незаконна, оскільки вона порушує права людини.

Тому, на наш погляд, незважаючи на всі ризики, суспільство надалі буде все несприйнятніше реагувати на визнання імунітету за тими державами, які першими порушили міжнародно-правові принципи та недоторканість інших держав. Оскільки в такому разі державний імунітет стає фактично способом захисту та результатом безкарності, а постраждалі особи позбавляються можливості отримати справедливі компенсації за спричинену їм шкоду.

 

Перспективи виконання рішення національного суду проти рф

Ще одним потенційним варіантом отримання українським бізнесом відшкодування завданої шкоди в результаті збройної агресії рф є подання позову на території іноземної держави. Він однозначно не є універсальним. Але може бути дієвим у разі встановлення юридичного зв’язку українського резидента або активів на території України з іноземною державою.

Для його реалізації, перш за все, необхідно встановити підстави для компетенції відповідного суду іноземної держави розглядати позов проти рф про відшкодування шкоди відповідно до норм національного законодавства такої держави. Це можуть бути, наприклад, питання резиденції власників бізнесу чи інвесторів, зв’язок комерційної діяльності з певною країною. У разі, якщо суд іноземної держави визнає свої повноваження на вирішення спору, то надалі виконання такого рішення на території тієї ж держави буде простішим, ніж визнавати та виконувати рішення українського суду як іноземного судового рішення.

Безумовно, і при такому варіанті постане питання юрисдикційного (судового) імунітету рф. Але і його вирішення різниться у різних державах. Одні країни можуть суворо дотримуватися принципу непідсудності суверенної іноземної держави та недоторканості її активів, тоді як інші можуть надавати перевагу захисту прав людини, як вищої цінності над міжнародно-правовим звичаєм щодо державного імунітету, про що вже було зазначено вище.

Але, незважаючи на непростий шлях для встановлення юрисдикції іншого, ніж українського, суду для розгляду спорів про відшкодування збитків, спричинених збройною агресією рф проти України, шанси виконання рішення суду у державі його винесення є, безперечно, вищі.

Підсумовуючи, на нашу думку, немає єдиного універсального для всіх шляху отримання компенсації шкоди, яку зазнав бізнес в результаті розв’язання рф воєнних дій на території України. Необхідно розглядати різні варіанти та навіть їх комбінацію, щоб сума відшкодування була справедливою або хоча б наближалася до неї.

Юлія Атаманова, партнерка LCF Law Group, керівниця практики міжнародного арбітражу.

Ірина Кобець, радниця LCF Law Group, керівниця судової практики.

Iншi Публікації

Arrow Arrow
22.11.2018
Україна на міжнародній судовій арені: підсумки та рекомендації майбутніх дій
Читати далi
17.01.2018
Тетяна Ігнатенко коментує останні висновки ЄСПЛ
Короткий експертний аналіз щодо дотримання прав людини у кримінальних провадженнях.
Читати далi
10.10.2017
Тетяна Ігнатенко коментує Проект Закону №159 щодо захисту прав людини
Експертний аналіз щодо нового Проекту Закону №159, внесеного у Парламент Петром Порошенко.
Читати далi