Зміни у банківській сфері визначать точку неповернення

01.04.20

30 та 31 березня 2020 року Верховна Рада України проголосувала за два найбільш резонансні  законопроекти, які матимуть визначальний вплив на економіку країни: про гарантії неповернення банків колишнім власникам та про запуск ринку землі.

Зазначені законопроекти визначені як невідкладні та необхідні для отримання Україною фінансової допомоги від Міжнародного валютного фонду (МВФ), у сумі близько 10 млрд доларів США, включаючи трирічну програму та підтримку для подолання наслідків поширення коронавірусної інфекції.

Напередодні голосування прем’єр-міністр України Денис Шмигаль зазначив, що без підтримки міжнародних фінансових організацій Україні загрожує дефолт. А президент закликав парламент проголосувати за ці законопроекти з метою підтримки економіки України.

Суть змін. 30 березня 2020 року Верховною Радою прийнято за основу законопроект № 2571-Д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності».

Зазначеним законопроектом вносяться зміни в процесуальні кодекси України та закріплюються особливості розгляду питань щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України (НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) та інших виконавчих органів, які стосуються контролю над діяльністю банків, а також відшкодування завданої шкоди у випадку визнання незаконним та скасування таких рішень.

Розширено перелік обмежень щодо забезпечення позову в адміністративному, господарському та цивільному судочинстві, зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом обов’язку посадових осіб утримуватися від певних дій, зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України (МФУ) та Національної комісії з питань цінних паперів та фондового ринку  (НКЦПФР) в процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Не допускається арешт майна/коштів банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (крім ліквідації банку за рішенням його власників), майна/коштів ФГВФО, а також заборона вчинення дій іншим особам під час реалізації ФГВФО майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується.

Головним результатом ухвалених змін фактично є те, що відшкодування власникам шкоди, яка завдана у результаті прийняття незаконного індивідуального акта (рішення) регулятором буде реалізовуватись виключно у грошовій формі. Без можливості відновити становище, яке існувало до такого порушення.

Власне, світовій практиці невідомий спосіб повернути до життя банк, який був ліквідований за рішенням регулятора, або повернути попередньому власнику відчужений регулятором банк. Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) визнає порушенням права на суд відсутність національної процедури оскарження акціонером банку рішення регулятора та визнає дії національних органів втручанням у мирне володіння майном, однак саме стягнення збитків визнається належним способом захисту. При цьому, в більшості спорів ЄСПЛ відмовляє і в стягненні збитків у заявлених сумах через відсутність причинно-наслідкового зв’язку між встановленим порушенням і матеріальною шкодою, та неможливістю встановити наслідки, які мало втручання держави. Виключенням є розміри шкоди, що стягувались на користь міноритарних акціонерів банків, у сумах вартості втрачених акцій банку.

Зміни у процесуальних кодексах Кодекс адміністративного судочинства доповнюється спеціальною нормою – ст. 2661, в якій закріплені особливості оскарження індивідуальних актів НБУ, ФГВФО, МФУ, НКЦПФР, КМУ.

У зазначеній нормі, зокрема, визначені межі перевірки судом законності таких актів, а також наслідки визнання їх протиправними (незаконними) та скасування.

Скасування індивідуальних актів (рішень) НБУ, ФГВФО, МФУ, НКЦПФР, КМУ, які закріплені у ст. 2661:

  • не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта /рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
  • не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
  • не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, окрім права на відшкодування завданої шкоди.

Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.

ріплено, що єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку, та права і інтереси яких були порушені  внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, ФГВФО, МФУ, НКЦПФР, КМУ, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. Визнання протиправним (незаконним) акта/рішення не може бути підставою для застосування засобів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку.

Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, зазначеного у частині другій цієї статті, або окремих його положень:

  • не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
  • не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
  • не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, окрім права на відшкодування завданої шкоди.

Завдана протиправним (незаконним) рішенням шкода відшкодовується з урахуванням особливостей, які передбачені у Законі «Про банки і банківську діяльність», який має перевагу у разі суперечності з нормами інших законів (включаючи кодекси).

Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день винесення рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку (далі – день врегулювання).

Вартість акцій визначається міжнародною визнаною аудиторською фірмою, яка відповідає критеріям визначеним НБУ. Така аудиторська фірма призначається судом, який розглядає справу про стягнення завданої  шкоди. Звіт аудиторської фірми  прирівнюється до висновку експерта.

З метою уникнення безпідставного збагачення учасників банку у результаті врахування фінансової підтримки (ліквідності, поповнення капіталу, гарантій тощо) банку, наданої/внесеної державою (КМУ, НБУ, МФУ) до або після дати врегулювання, оцінка вартості акцій повинна базуватись на таких припущеннях:

  • у день врегулювання банк повинен негайно сплатити/повернути будь-яку фінансову підтримку, включаючи стабілізаційні кредити, рефінансування або інші кредити, надані НБУ як кредитором останньої надії, а фінансова позиція банку повинна оцінюватись з врахуванням фінансових втрат банку, які він зазнав би внаслідок здійснення таких платежів. У випадку, якщо для здійснення виплат банк був би змушений продавати свої активи, та за відсутності будь-яких інших ринкових індикаторів, до вартості таких активів застосовуються коригуючі коефіцієнти для майна/гарантій, які є прийнятними для забезпечення виконання зобов’язань за кредитом для екстреної підтримки ліквідності та порядок його врахування, встановлені НБУ на день врегулювання;
  • після дня врегулювання жодна підтримка ліквідністю (окрім доступу до стандартних інструментів регулювання ліквідності НБУ),  поповнення капіталу, гарантії, програми викупу активів чи інша форма державної підтримки не буде надаватися державними органами (включаючи НБУ та ФГВФО). У випадку, якщо у реальності така підтримка була надана, оцінка майбутніх перспектив та показників банку повинна здійснюватися базуючись на припущенні, що така підтримка не надавалась.

Зважаючи на вимоги МВФ, вважаємо внесені зміни позитивним та своєчасним кроком у врегулюванні гострих питань банківської сфери.

Олена Волянська, партнер Юридичної групи LCF, спеціально для «Банкрутство & Ліквідація в Україні»