Тільки перебуваючи в «ресурсі», можна бути максимально корисною людям

01.06.22

«Можливості волонтерити знаходилися і знаходяться самі кожного дня», — розповідає Анастасія Діденко, юристка LCF Law Group. Юридичну практику вона поєднує з консультуванням на гарячій лінії АПУ, ініціативою «ЮрФем: підтримка» та іншими волонтерськими проєктами. Про свій досвід волонтерської діяльності Анастасія Діденко розповіла «Юридичній практиці».

 

— Де тебе застало 24 лютого? Пам’ятаєш, які плани були на цей день? Які перші думки промайнули в голові, коли зрозуміла, що почалося?

— 23 лютого я відвідала робочий форум, увечері приготувала ласощі на вечір 24 лютого, бо чекала гостей. А 24-го зранку прокинулася вдома від звуків вибуху. Далі телефонний дзвінок від батьків, максимально стриманий, про те, що почалася війна і потрібно терміново їхати до них. Далі дзвінки близьким, друзям, колегам… Безліч повідомлень і тривоги. Перші думки, що війни ж не може бути, хіба так можливо у 21-му столітті?

— Як ти долучилася до волонтерства: друзі/знайомі? Волонтерський штаб поряд? Одразу зрозуміла, що хочу бути корисною, і почала шукати можливості?

— Одразу зрозуміла, що хочу бути корисною і не можу залишатися осторонь. Почалося все з допомоги в приготуванні їжі для територіальної оборони. Після того — сортувальні центри, збір коштів, організація закупівлі та відправлення одиничних елементів тактичного захисту.

Далі збір коштів збільшувався завдяки іноземцям та здійснювалася закупівля тактичного захисту в більших обсягах. Потім уже налагодили систему купівлі необхідних речей та їх швидкого передання із-за кордону. Все це здійснювалося за допомогою друзів та знайомих, які проживають за кордоном.

Можливості волонтерити не шукала — вони знаходилися і знаходяться самі кожного дня.

— Якими проєктами займалася? Якими займаєшся зараз?

— Наразі мою участь можна поділити на волонтерську та волонтерсько-юридичну.

До волонтерсько-юридичної я відношу участь у роботі гарячої лінії АПУ та ініціативи «ЮрФем: підтримка».

До волонтерської належить організація збирання коштів для закупівлі для військових необхідних тактичних речей, касок, ліків, різних приладів тощо. Як я уже казала, цим ми займаємося разом із друзями і закриваємо конкретні запити від наших захисників. Крім цього, допомагаю в організації доставлення продуктів дитячого харчування із-за кордону для тих, хто цього потребує. Також за можливості організовуємо доставлення продуктів харчування людям, які перебувають на територіях, де йдуть бої.

— Гаряча лінія АПУ: як вона з’явилася в твоєму житті? На які запитання найчастіше відповідала саме ти? Чи був запит, який викликав особливі емоції?

— Про гарячу лінію АПУ дізналася із робочого чату і на наступний день написала, що хочу брати участь. На гарячій лінії найчастіше беру запитання щодо перетину кордону, мобілізації/демобілізації військовозобов’язаних, фіксації шкоди,  заподіяної внаслідок агресії рф.

Я не можу виділити один запит, тому що кожен викликає емоції. Адже кожен запит — це людський біль, тривога, небезпека та людське життя…

— Однією з ініціатив, в якій ти зараз береш участь, є «ЮрФем». Розкажи, що це за ініціатива? Як ти туди потрапила? Якими проєктами займаєшся в рамках цієї ініціативи?

— Ініціатива «ЮрФем: підтримка» спрямована на допомогу постраждалим від сексуального насильства, зґвалтування, сексуальних домагань та інших форм сексуального насильства. Ініціатива спрямована на постраждалих внаслідок війни. Допомога для постраждалих є безкоштовною.

У рамках цієї ініціативи ми працюємо зі структурою ООН-Жінки та Офісом віцепрем’єр-міністерки для фіксування сексуального насильства як воєнного злочину, щоб у майбутньому це використовувати проти рф у міжнародних інстанціях.

Про цю ініціативу дізналася у фесбуці, хтось із друзів у фейбуку запостив, я прочитала опис і одразу без роздумів заповнила форму. Потім через деякий час прийшло підтвердження, що пройшла на програму, і далі була організаційна зустріч у зумі з іншими учасницями ініціативи. Далі у нас проходили семінари з фахівцями у цій сфері, із представниками правоохоронних органів та психологом.

В рамках ініціативи займаюся інформативною роботою, що полягає у донесенні до громадськості інформації про сексуальне насилля, про те, що роботи у разі його вчинення. До речі, 31 травня буду проводити вебінар на тему «Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, та зґвалтування: різниця».

Крім цього, допомагаю у викладенні інформації у вайбер-спільноті «Розкажи нам. Юрфем: підтримка». У вказаній спільності ділимося важливою інформацією для постраждалих від сексуального насильства під час війни, а також для тих, кому довірилася потерпіла особа.

— Допомога жертвам насилля — емоційно вкрай непроста. Як тобі вдається зберігати стійкість та залишатися в працездатному стані?

— З метою психологічної підтримки на ініціативі «Юрфем» проводилися семінари з психологом, який надав рекомендації щодо роботи з постраждалими особами та настанови щодо осіб, які з цими особами працюють. Для себе я виділила основне: важливо не переносити і проживати із цією особою ту ситуацію. Я стараюся тримати емоції та думати виключно про те, як допомогти цій особі та що необхідно для цього зробити. Адже тільки перебуваючи в «ресурсі», можна бути максимально корисним для людей.

— Психологи радять українцям сьогодні за можливості робити ті приємні речі, які були буденними в мирний час, якісь маленькі ритуали мирного часу: займатися спортом, пити каву зранку… В тебе щось таке є?

— Із березня я старалася повернути можливі на цей час свої обов’язкові ранкові ритуали. Потім із часом я відновила заняття спортом та бігала. Фізична активність також допомагала скинути із себе емоції гніву, злості та ненависті.

Крім цього, з’явилися нові ритуали: пити каву з мамою щоранку (до цього я не пила каву понад рік) та святкувати дні народження близьких мені людей через зум.

— Як зараз поєднуєш волонтерські ініціативи з проєктами LCF Law Group?

— Я думаю, що у мене виходить досить добре поєднувати проекти LCF із іншими моїми заняттями. Намагаюся бути максимально продуктивною та корисною у всіх цих сферах, правильно розподіляючи час на всі заняття. Хоча досить часто бракує 24 годин на день.

— Якби не було “ЮрФем” і гарячої лінії АПУ, займалася б волонтерством? Якщо так, то яким саме?

— Так, займалася б точно. Відвідувала б на постійній основі волонтерські та сортувальні центри, подавалася б в інші громадські ініціативи для допомоги постраждалим людям. Крім цього, досить часто у фейсбуці звертаються люди по правову консультацію. У такому випадку завжди намагаюся надати максимальну допомогу та підказати шляхи вирішення проблем. Якщо сказати коротко, то осторонь я залишитися точно не можу.

— Колись війна обов’язково завершиться, і ми всі віримо, що нашою перемогою. Що будеш робити після її завершення?  

— Після закінчення війни, а саме нашої перемоги, зустрінуся із близькими мені людьми, які наразі перебувають у різних частинах України та світу. Що буду далі робити? Працювати та допомагати у відбудові та розвитку нашої України.

Щодо волонтерства, то планую займатися ним і після закінчення війни. Планую поєднувати роботу в LCF із ініціативами щодо допомоги постраждалим від сексуального насильства, а також за можливості з іншими волонтерськими ініціативами.

Анастасія Діденко, юристка пактики кримінального права, спеціально для видання «Юридична практика»

Iншi Новини

Arrow Arrow