Робота з цифровими доказами – досвід адвоката

02.06.21

Електронні докази — це докази у кримінальних провадженнях, які можна отримати в електронній формі за допомогою електронних пристроїв, комп’ютерних носіїв інформації, а також комп’ютерних мереж, у тому числі через мережу інтернет. Вони стають доступними для сприйняття людиною тільки після обробки засобами комп’ютерної техніки. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, в інших місцях збереження даних в електронній формі (у тому числі в мережі інтернет). Перелік джерел інформації, що підпадатимуть під поняття «електронний доказ», не є вичерпним.

Визначення поняття «цифрові докази»

Поняття «електронні докази» у процесуальному законодавстві часто підміняють поняттям «цифрові» докази, оскільки на законодавчому рівні ці поняття ще не розмежовано та використовують їх паралельно. Однак, на нашу думку, «електронні докази» є більш широким поняттям, яке включає в себе поняття «цифрові докази». Адже «цифрові докази» у кримінальному процесі — це цифрові дані, які можуть підтвердити або спростувати факт вчинення кримінального правопорушення, також за допомогою цих даних можливо простежити зв’язок між діями підозрюваного чи обвинуваченого із вчиненими протиправними діями. Окрім цифрового формату, дані можуть зберігатися в іншому вигляді, проте за використання техніки. Наприклад, відеокасета є електронним доказом, але не цифровим, оскільки формат зберігання інформації на відеокасеті не передбачає кодування даних у цифровому еквіваленті. Таким чином, усі цифрові докази є електронними, але не всі електронні докази є цифровими.

Особливості цифрових доказів

Цифровий доказ має таку специфіку:

  • для сприймання та дослідження використовується за допомогою програмно-технічних засобів;
  • був засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення (наприклад, створений  телеграм-канал призначений для збуту наркотичних засобів);
  • зберіг електронно-цифрові сліди вчинення кримінального правопорушення (наприклад, відеозапис з цифрової камери відеоспостереження, на якому зафіксовано транспортний засіб, що здійснив наїзд на пішохода);
  • був предметом вчинення кримінального правопорушення (наприклад, вебсайт, на якому розміщені матеріали порнографічного характеру).

Варто звернути увагу на те, що у Кримінальному процесуальному кодексі України немає визначення цифрових доказів. Однак усі докази у кримінальному процесі мають відповідати двом вимогам, які висуваються до його змісту та форми, — належності (стаття 85 КПК України) і допустимості (стаття 86 КПК України). Закономірно, що такі ознаки повинен мати й електронний доказ, що може забезпечуватися коректністю фіксації та подальшою незмінністю комп’ютерних даних.

Особливості вилучення під час обшуку цифрових доказів

Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій чітко визначені у статті 223 КПК України. Пошук та вилучення доказів в електронній формі можуть здійснюватися під час кримінального провадження відповідно до КПК України шляхом здійснення таких слідчих (розшукових) дій: обшуку (стаття 234) на підставі ухвали слідчого судді (стаття 235), огляду (стаття 237).

Так, згідно з положеннями КПК України, обшук проводиться виключно на підставі ухвали слідчого судді, в якій має бути передбачено перелік речей та документів, які можуть бути вилучені. Остання судова практика свідчить про те, що слідчі судді дозволяють лише копіювати електронні докази без вилучення техніки. Проте представники правоохоронних органів під час ­проведення обшуку досить часто вилучають техніку, на якій містяться електронні докази.

За таких умов єдиним шляхом для захисту інтересів клієнта є судовий розгляд щодо вилученого майна. Правоохоронні органи вилучають техніку завдяки розмитому формулюванню в ухвалі про дозвіл на обшук «інші речі та документи…». КПК України зобов’язує слідчого звернутися до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке вже індивідуально визначене в протоколі обшуку. Завданням адвоката є переконати слідчого суддю в тому, що накладати арешт на відповідне майно недоцільно, оскільки з нього можна зняти копію електронних доказів, відповідно, таке майно має бути повернуте власнику.

Анастасія Діденко, юрист, Юридична група LCF, спеціально для видання «Український юрист»

Iншi Новини

Arrow Arrow