Проєкт «інвестиційна няня»: як це вплинуло на інвестиційний клімат в Україні

21.07.21

Проєкт «інвестиційна няня» реалізований в Україні шляхом прийняття Закону № 1116-IX «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями» (далі – «Закон про підтримку інвестиційних проєктів» або «Закон»), який набрав чинності 13 лютого 2021 року. Оскільки з моменту набрання чинності пройшло трохи більше чотирьох місяців, його  ефективність складно аналізувати з точки зору досвіду застосування. Проте, вже наразі очевидно, що Закон  неоднозначно оцінений бізнесовою і юридичною спільнотою – на думку одних, він є вагомим кроком для відновлення інвестиційного клімату, а других  – це чергова декларація, яка буде мати нульовий чи майже нульовий ефект.

Закон про підтримку інвестиційних проєктів містить ряд цікавих положень, зокрема:

  1. Перелік форм державної підтримки інвестиційних проєктів, зокрема, надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування (оренду), забезпечення у за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законом, будівництва об’єктів суміжної інфраструктури, звільнення від сплати окремих податків та зборів тощо.
  2. Можливість вибору іноземного права для врегулювання відносини за інвестиційним договором між інвестором та державою.
  3. Вибір механізму вирішення спорів, включаючи звернення до суду в Україні, медіацію, незобов’язуючу експертну оцінку, національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, у тому числі арбітраж з місцезнаходженням за кордоном.
  4. Гарантії компенсації збитків інвестору у разі прийняття державними органами або органами місцевого самоврядування рішень, що порушують права інвестора.
  5. Гарантії від зміни законодавства, за виключенням випадків, коли такі зміни покращують становище інвестора.

Також Закон встановлює вимоги до інвестиційних проєктів, статусу інвестора та обсягу державної допомоги, процедурні питання подання та розгляду заяв на реалізацію інвестиційних проєктів, компетенцію спеціальної установи, що взаємодіє з інвесторами, тощо.

З однієї сторони, в ідеалі додаткові гарантії, можливості та привілеї повинні позитивно вплинути на інвестиційний клімат в Україні. З іншої – прийняття такого Закону, незважаючи на численні прогресивні положення,  вочевидь не є самодостатнім для покращення інвестиційної привабливості України.

Скептики згадують про відсутність правової та політичної стабільності, низький рівень довіри до судової та правоохоронної системи, недостатній рівень захисту права власності. При цьому з останніх прикладів посилаються на події навколо ПАТ «Мотор Січ», програні гучні справи Антимонопольним комітетом України у Верховному суді, сумнівну практику Конституційного суду України, тощо. Тай сам законодавець може передумати і суттєво зменшити гарантії, які раніше на рівні законів були начебто незмінними – зокрема, зменшили гарантований державою «зелений» тариф.

Знову-таки, Закон не деталізує багатьох положень щодо надання гарантій інвестору. Зокрема, як будуть розраховуватися збитки? Хто і в які строки буде компенсувати інвестору збитки? Навіть у випадку обрання в інвестиційному договорів іноземного суду/арбітражу, спори між інвесторами та іншими органами державної влади, які не є стороною інвестиційного договору, будуть все рівно вирішуватися в судах України. Порушення прав інвестора та збитки слід довести та встановити, і процедура доведення в судах України може займати значний проміжок часу.

Більш того, загальні гарантії прав інвесторів містяться і в інших нормативних актах, але до цього часу це не особливо інвесторам допомагало. Наприклад Закон України № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування» містить цілий ряд, на перший погляд, ефективних гарантій для іноземних інвесторів, включно з безперешкодним поверненням інвестицій, гарантії стабільності ведення бізнесу. Аналогічно, для іноземних інвесторів передбачається швидка, адекватна та ефективна компенсація збитків, що спричинені з вини державних органів. Іншими словами, ряд принципів і гарантій закріплені на загальному рівні в законодавстві давно, проте відсутність дієвих механізмів нівелює їх практичне значення.

Отже, час покаже наскільки дієвим буде впровадження інструментів, передбачених Законом про підтримку інвестиційних проєктів, проте, з великою вірогідністю, сам по собі Закон ситуацію з покращенням інвестиційного клімату кардинально не виправить. Жодні «інвестиційні няні» не зможуть позитивно вплинути на економіку України та призвести до залучення значних іноземних інвестицій без комплексних змін «правил гри», зокрема, шляхом усвідомлення необхідності стабільності та передбачуваності правової політики,  формування позитивної судової практики, ефективної боротьби з корупцією, конструктивної співпраці з міжнародними організаціями, формування передбачуваності діяльності державних органів, виконання Україною взятих на себе зобов’язань, включаючи своєчасну та повну виплату заборгованості підприємствами, що належать державі тощо.

Сергій Бенедисюк, партнер, керівник практики корпоративного права та M&A, ексклюзивно для KyivPost.