Притягнення до майнової відповідальності директорів у справі про банкрутство

30.03.21

Керівник боржника має відповідати за бездіяльність чи дії, що вчинялись до порушення провадження у справі про банкрутство і які стали причиною непогашення боргів боржника чи невиконання зобов’язань.

Однією з помітних тенденцій розвитку практики застосування норм у сфері корпоративного права у світі є поширення випадків притягнення до майнової відповідальності директорів у разі неприйняття необхідних дій з метою уникнення ліквідації. У цьому контексті цікавим може бути вивчення досвіду прийняття таких рішень в одній з країн з найбільш ефективною системою банкрутства у світі, в якій притягнення до відповідальності керівників неспроможних компаній є поширеною практикою – у Великій Британії.

Однією з найостанніших таких рішень є справа, що розглядалась у Таємній Раді Сполученого Королівства. Ця Рада є офіційним органом радників британського монарха. Рада складається здебільшого з колишніх членів Парламенту Великої Британії. Крім звичайних для такого типу органів функцій, яким є консультування монарха з різних питань Співдружності, Рада виконує ще й виступає у деяких випадках судовим органом. Слід зазначити, що формально судові функції виконує Судовий комітет Ради, який фактично виступає апеляційною інстанцією для усього Королівства.

Предметом у справі, на яку ми посилаємось, був спір, пов’язаний з покладенням майнової відповідальності на директора компанії, що зареєстрована на Віргінських островах. Директор компанії подала у відставку, яка була прийнята. Невдовзі компанія погасила борг у розмірі 13 млн. доларів США, що згодом стало причиною виникнення майнових проблем і згодом її ліквідації. Ліквідатори компанії ініціювали притягнення директора компанії до майнової відповідальності разом з визнанням оспорюваного правочину недійсним.

У цій справі ліквідатори програли спір в комерційному суді першої інстанції та в апеляції. Ліквідатори звернулись до Таємної Ради з проханням визначити, чи дійсно директор виконував свої функції у той час, коли відбулось погашення боргу.

Судовий комітет зазначив, що, незважаючи на те, що це орган переглядає фактичні обставини у виключних випадках, в цій справі Комітет постановив, що повинен оцінити фактичні обставини. Було встановлено, що відповідно до обставин у цій справі подання у відставку відбулось вже після того, як були прийняті рішення про здійснення виплат кредитору. Таким чином, незважаючи на те, що перерахування коштів відбулось після заявлення директором про свою відставку, було враховано обов’язок керівної посадової особи компанії вживати усі можливі та розумні заходи щодо недопущення здійснення розпорядження майном у недостатньо обґрунтований спосіб, що мало негативні наслідки для компанії.

У поведінці директора компанії були знайдені ознаки бездіяльності, що має тягнути за собою відповідальність.

Оскільки у цій справі вирішувалось питання притягнення до відповідальності керівника боржника за події, що відбулись практично після його звільнення, буде доречним нагадати й окремі положення чинного законодавства України у сфері банкрутства. Так, відповідно до положень Кодексу з процедур банкрутства керівник боржника та особи, які входять до складу органів управління боржника, включаючи й головного бухгалтера, звільненого з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, мають особливий статус – вони є заінтересованими особами.

Тож, керівник боржника має відповідати за бездіяльність чи дії, що вчинялись до порушення провадження у справі про банкрутство і які стали причиною непогашення боргів боржника чи невиконання зобов’язань в повному обсязі.

Олександр Бірюков, радник Юридичної групи LCF, спеціально для порталу «Borg.Expert»