Нюанси транскордонних банкрутств фізичних осіб

15.10.20

Транскордонні банкрутства є надзвичайно складними для розгляду за звичайними правилами справи, оскільки головною проблемою тут є розв’язання колізій правопорядків. Це пов’язано з тим, що банкрутство є мало уніфікованою сферою у царині приватного права. Разом з тим, огляд практики застосування відомих і передбачених у низці міжнародних документів процедур допоможе більш ефективно використовувати їх і в Україні.

За підтримки міжнародних організацій і за їх наполегливих рекомендацій в Україні прийняті норми щодо розгляду справ про банкрутство за наявності іноземних проваджень стосовно боржника. Цьому присвячений окремий розділ у спеціальному законі у сфері банкрутства, що діє з 2013 року. В Україні практично відсутня і судова практика, принаймні позитивна, застосування правил вирішення колізій у такій категорії справ. Розгляд чи не єдиної справи про визнання іноземного провадження в українських судах висвітлив як вади чинного законодавства, так і досить специфічне трактування судами норм закону, що не зовсім відповідає суті  відомих механізмів, закріплених у міжнародних документах.

Впевнені, такі справи будуть розглядатись у вітчизняних судах, оскільки розвиток бізнесу у глобальному світі вимагає ефективних механізмів вирішення проблем заборгованості боржників, що здійснюють свою економічну діяльність на території кількох країн. Для кращого розуміння того, яким чином відомі правила і процедури мають працювати в Україні, необхідно вивчати і практику застосування аналогічних норм у транскордонних справах про банкрутство в іноземних країнах. Пропонуємо звернутись до досвіду судів у тих юрисдикціях, в яких вже існує певний досвід вирішення зазначених колізій.

Для прикладу можна взяти Сінгапур – відому юрисдикцію, в якій достатньо добре працюють національні судові органи у справах за участі іноземних осіб, і не тільки міжнародні арбітражні установи.

В одному зі свіжих рішень у сфері банкрутства з іноземним елементом у цій країні стала постанова Апеляційного суду Сінгапуру, в якій при перегляді рішення суду нижчої інстанції було відмовлено у визнанні рішень у справі про банкрутство, постановлених в Індонезії. Причиною такого рішення стало виявлення порушення принципів здійснення правосуддя (breach of natural justice) при розгляді справи в іноземному суді. Суд знайшов, що було порушено право сторони судового процесу бути заслуханою.

Обставини справи коротко можна викласти так: справа розглядалась у м. Джакарта, Індонезія; згідно з законодавством цієї країни в суді наприкінці 2016 р. було ініційовано спеціальну процедуру (Penundaan Kewajiban Pembayaran Utang), відповідно до якої боржник пропонує план реструктуризації своїх боргів. На початку 2017 р. при розгляді цієї справи поручителі по зобов’язаннях боржника не були запрошені до участі у зазначеній процедурі – їх просто не повідомили про розгляд справи. Саме це було кваліфіковано суддями Апеляційного суду Сінгапуру як порушення принципів здійснення правосуддя. У цій справі не було досягнуто домовленості щодо реструктуризації боргів боржника – не було схвалено плану реструктуризації. Пізніше стосовно поручителів були розпочаті процедури ліквідації.

Олександр Бірюков, радник Юридичної групи LCF, спеціально для порталу «Банкрутство & Ліквідація в Україні»