Зміни в процедури банкрутства відповідно до Закону № 686-ІХ
Як новий Кодекс України з процедур банкрутства (Кодекс) вплинув на практику банкрутства?
У порівнянні з попереднім законом Кодекс – досить прокредиторський документ, спрямований на зменшення строків процедури банкрутства, посилення механізмів захисту кредитора і збільшення повернення його коштів. Важливі зміни були внесені, щоб зробити продаж майна більш ефективною, процедуру – більш прозорою, забезпечити залучення ширшого числа потенційних покупців або інвесторів.
В учасників ринку було достатньо часу, щоб підготуватися до нового регулювання з моменту прийняття, підписання документа і набуття ним чинності. Ми досить точно спрогнозували й очікувані зміни в практиці, і проблемні або колізійні моменти.
Зараз досить продуктивний період спільної роботи фахівців у сфері банкрутства з регулятором – Міністерством юстиції України – і представників законодавчого корпусу з удосконалення профільного законодавства. У робочій групі при Мін’юсті беруть участь арбітражні керуючі, адвокати, представники національної асоціації банків, судді Верховного Суду і судді судів першої інстанції. Також дуже важлива роль Національної асоціації арбітражних керуючих, представники якої відстоюють інтереси нашого професійного співтовариства. В ході цієї роботи консолідуються проблеми, виробляються єдині підходи і приймаються збалансовані рішення для зміни законодавства.
З якими положеннями Кодексу на практиці виникає найбільше проблем і розбіжностей?
Насправді проблем, дійсно, чимало. І якщо почати спочатку, то з першими проблемами можна зіткнутися вже на стадії подачі заяви або на стадії відкриття справи про банкрутство боржника. Частина питань носять процесуальний характер, вони виникають через перехресне одночасне регулювання і Кодексом з питань банкрутства, і Господарським процесуальним кодексом України. Інші ж питання пов’язані із застосуванням нових положень, які раніше не були апробовані судовою практикою. Так, незважаючи на те, що Кодексом за процедурами банкрутства передбачена можливість відкриття справи без судового рішення, цей механізм фактично не працює. Вимога про відсутність спору між боржником і кредитором (безспірності) робить практично неможливим відкриття справи без попереднього судового стягнення боргу з боржника. Адже останньому достатньо просто не погодитися із сумою боргу і повідомити про це суд.
Також ми зіткнулися з проблемними моментами застосування касаційних фільтрів. Судова реформа в цілому і законодавчі зміни у сфері банкрутства зокрема багато в чому були спрямовані на скорочення термінів розгляду справ, усунення можливостей для процесуальних зловживань, а також на звуження кола питань, які можуть бути переглянуті Верховним Судом. «Розвантаження» вищого суду повинно поліпшити якість правосуддя у спорах, які допускаються до перегляду. Однак відсутність практики застосування нових норм Кодексу з процедур банкрутства і ряд колізій з нормами Господарського процесуального кодексу України привели до побічного ефекту застосування фільтрів. Так, за відсутності єдиної позиції ВС по ряду питань судами перших і апеляційних інстанцій різних регіонів формуються іноді діаметрально протилежні правові висновки.
Які зміни в процедури банкрутства вніс Закон № 686-ІХ?
17 жовтня 2020 року вступили в силу зміни до Кодексу України з процедур банкрутства, внесені Законом № 686-ІХ, який парламент прийняв ще 5 червня цього року. Найцікавішою новелою даного закону є тимчасова зміна порядку призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тепер кандидатура арбітражного керуючого для управління процесом банкрутства юридичної особи може бути представлена кредитором, який ініціює процедуру банкрутства.
Аналогічно таку кандидатуру представляє фізична особа, яка ініціює своє власне банкрутство. Саме цей арбітражний керуючий безальтернативно повинен бути призначений у справі. Винятками є випадки неможливості призначення кандидата, зазначені в законі. Наприклад, якщо ініціатором процедури банкрутства є сам боржник – юридична особа або запропонований кандидат раніше був керівником боржника, має конфлікт інтересів, є родичем фізичної особи-боржника тощо.
А як було раніше?
Починаючи з 2013 року діяла система автоматизованого відбору арбітражного керуючого для призначення у справі. Керуючий обирався автоматично з числа всіх арбітражних керуючих, внесених в систему, і призначався судом. Такий порядок не був ідеальним, і за умови відмови відібраного системою керуючого в справі міг бути призначений будь-який інший арбітражний керуючий, який подав відповідну заяву в суд. Кодекс зберіг автоматизований відбір керівників. При розробці проекту Кодексу такий варіант був визнаний найбільш доцільним для забезпечення незалежності арбітражного керуючого.
Однак зараз автоматизований відбір повинна була б забезпечувати Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Але вона не створена й досі, і з моменту введення в дію Кодексу «лотерея» з відбору арбітражних відбувалася способом, який фактично не передбачений законом. Використовувалася стара система, яку допрацювали, щоб вона могла видавати три кандидатури. Очевидно, що до попередніх недоліків додалися нові дефекти.
Що ще змінюється у регулюванні процедур банкрутства?
Важливі зміни внесено до Кодексу Законом № 728-IX, який вступив в силу одночасно з Законом № 686-IX. Такі зміни внесені на час дії карантинних обмежень у зв’язку з COVID-19 з метою підтримки бізнесу, за твердженням авторів законопроекту. Їх оцінка фахівцями у сфері банкрутства суперечлива. Поряд із позитивними змінами, які необхідні і своєчасні для забезпечення безпечної роботи арбітражного керуючого і всіх учасників справи, в Кодекс внесені норми, доцільність яких сумнівна. Так, можливість дистанційного проведення зборів і комітету кредиторів дозволяє кредиторам приймати важливі для процедури рішення, не піддаючи небезпеці учасників справи.
У той же час автоматичне продовження строків процедур у справах про банкрутство, можливість призупинення торгів, звільнення арбітражних керуючих від відповідальності за невиконання обов’язків, а керівників – за незаявлення про загрозу неплатоспроможності та, головне, введення мораторію на відкриття справ про банкрутство за зобов’язаннями, які виникли з 12 березня 2020 року, складно оцінити позитивно. Черговий мораторій – не панацея для порятунку бізнесу, а потенційний механізм зловживання і затягування процесу повернення боргів. Внесений Президентом законопроект № 4220 у разі його ухвалення повинен усунути недоліки і дисбаланс в нормах Кодексу, які вже вступили в силу. Даний проект виключає положення про мораторій на відкриття справ про банкрутство, а також можливість зупинки торгів з продажу майна банкрута. Норми про продовження термінів процедур і звільнення від відповідальності були уточнені і припускають, що такі заходи можуть бути застосовані судом в разі їх обгрунтованості.
Олена Волянська, партнер, керівник практики банкрутства та реструктуризації, спеціально для видання «Юридична практика»
Iншi Новини
