Планова конструкція

14.08.20

Постійна судова реформа – це реалії життя судової системи України останніх десяти років. Новий виток цієї реформи очікує нас найближчим часом і переслідує як мінімум три об’єктивні цілі:

приведення чинного законодавства у відповідність до вимог Конституції України після прийняття Конституційним Судом України (КСУ) рішень за результатами перевірки конституційності судових реформ 2016- го і 2019 років;
відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС);
виконання умов меморандуму про економічну і фінансову політику в рамках співпраці між Україною та Міжнародним валютним фондом.

Сценаріїв реалізації зазначених цілей поки теж три.

Так, Президент України зареєстрував як невідкладний законопроект № 3711 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду і органів суддівського управління». Як альтернативні до нього зареєстровані два законопроекти: № 3711-1 авторства представника фракції «Голос» і № 3711-2 авторства групи народних депутатів України з фракції «Слуга народу».

У законопроектах пропонуються різні підходи до вирішення ключових питань. Зупинимося на базових.

Переведення суддів Верховного Суду України до Верховного Суду

Всі три законопроекти закріплюють перехід суддів Верховного Суду України (ВСУ) до Верховного Суду (ВС). Однак такі судді повинні пройти кваліфікаційне оцінювання.

Законопроектом № 3711 запропоновано провести оцінювання протягом одного року. Його порядок визначить Вища рада правосуддя (ВСП). Законопроект № 3711-1 також передбачає річний термін проведення оцінювання.

У той же час автори законопроекту № 3711-2 пропонують провести оцінювання швидше – протягом шести місяців. Оцінить суддів в даному випадку створена ВСП тимчасова комісія, яка складатиметься з п’яти суддів ВСУ у відставці, які не займали адміністративні посади.

Громадський контроль

Комісія з питань доброчесності та етики не передбачена жодним проектом закону. Законопроект № 3711 не містить норм про додаткові можливості громадського контролю.

При цьому проектом № 3711-1 запропоновано розширити повноваження Громадської ради доброчесності. Зокрема, рада матиме право ініціювати дисциплінарне провадження щодо судді і проведення перевірки його способу життя. Крім того, для подолання вето Громадської ради доброчесності потрібно буде не 11, а 15 голосів членів ВККС.

Законопроект № 3711-2 пропонує ліквідувати Громадську рада доброчесності. Натомість планується створити Громадську раду міжнародних експертів, який буде консультативним органом при ВСП. Складатися він буде із семи осіб, яких обирає ВСП на підставі пропозицій міжнародних правозахисних організацій. До компетенції ради увійдуть питання кількісного складу суддів в судах, навантаження на суддів та інші питання, які будуть визначені окремим положенням ВСП.

Статус і формування ВККС

Згідно з президентським законопроектом № 3711 ВККС буде функціонувати в складі 16 членів, які будуть призначатися ВСП за результатами конкурсу. Сам конкурс проводить конкурсна комісія у складі трьох суддів або суддів у відставці, запропонованих Радою суддів України, і трьох міжнародних експертів, яких визначає ВСП.

Альтернативним законопроектом № 3711-1 запропонований дуже схожий алгоритм, що містить, проте, дещо інше формулювання поняття «міжнародний експерт». Також не передбачено право Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини рекомендувати кандидатури в разі, якщо міжнародні організації не надали свої кадрові пропозиції.

Однак найголовніша відмінність – даним законопроектом передбачено правило оскарження рішень конкурсної комісії відразу в ВС як до суду першої інстанції. І ці рішення можуть бути скасовані лише на підставі порушення порядку їх прийняття.

Автори законопроекту № 3711-2 пропонують абсолютно іншу модель. ВККС реорганізується шляхом приєднання до ВСП. Функції ВККС будуть виконувати Кваліфікаційні палати ВСП.

Перевірка чинного складу ВСП

Всіма трьома законопроектами запропоновано виключити право Комісії з питань доброчесності та етики перевіряти діючий склад ВСП.

Лише законопроектом № 3711-1 пропонується змінити як сам порядок обрання членів ВСП, так і одноразову перевірку діючих членів. Так, конкурс на зайняття посади члена ВСП буде проводити конкурсна комісія. Та ж комісія проводить конкурс у ВККС. Вона буде затверджувати список кандидатів, а суб’єкти призначення обиратимуть із затвердженого за результатами конкурсу списку. При цьому чинний склад ВСП конкурсна комісія перевірить протягом 60 днів з моменту завершення конкурсу в ВККС.

Який сценарій найбільш вірогідний?

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики на засіданні 15 липня 2020 року вирішив рекомендувати президентський законопроект № 3711 за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу.

Цікаво, що думка Комітету збіглося з думкою ВСП, який дав три своїх висновки щодо законопроектів. Так, ВСП в цілому підтримав законопроект № 3711 з необхідністю доопрацювання його окремих положень, при цьому не підтримав ні законопроект № 3711-1, ні законопроект № 3711-2. З аналогічними думками виступили Верховний Суд і Рада суддів України.

На перший погляд, відповідь на питання про найбільш ймовірний сценарій очевидна. Розгляд даного питання включено до порядку денного, тому прийняття змін як мінімум у першому читанні, мабуть, варто очікувати дуже скоро.

Якщо це виключно розблокування ВККС і приведення основних положень законодавства у відповідність з двома рішеннями КСУ, то, безумовно, необхідно швидко приймати закон, щоб не допустити зупинку судової системи в зв’язку з кадровим суддівським голодом. Законопроект № 3711 в даному аспекті насправді здається оптимальним, оскільки в ньому не запропоновано концептуальну зміну системи як такої.

Однак виникає питання: і це все? Адже просто прибрати неякісно виписані норми без нових ініціатив – явно не те, що називається реформою. Якщо ж цього на даному етапі досить, то, напевно, не варто розбурхувати суспільство новим «реформуванням», а планомірно виправляти прогалини в законодавстві і допрацьовувати норми, що регулюють порядок формування суддівського корпусу.

Ірина Кобець, старший юрист Юридичної групи LCF, спеціально для видання «Юридична практика»