Що нового у регулюванні діяльності арбітражних керуючих
Набрали чинності зміни до Кодексу України з процедур банкрутства, що стосуються арбітражних керуючих. У чому полягають ці зміни та як ви їх оцінюєте?
Неможливо просто так взяти, та перестати вдосконалювати законодавство про банкрутство.
17 жовтня 2020 року набули чинності зміни до Кодексу України з процедур банкрутства. Так, Президентом був підписаний Закон України “Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства” № 686-ІХ, який Парламент ухвалив ще 5 червня цього року.
Найбільш цікавою для бізнесу є тимчасова зміна порядку призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
Тепер кандидатура арбітражного керуючого для управління процесом банкрутства юридичної особи може бути надана кредитором, який ініціює процедуру банкрутства.
Аналогічно, таку кандидатуру надає фізична особа, яка ініціює своє власне банкрутство. Саме ця особа безальтернативно має бути призначена у справі. Винятками є випадки неможливості призначення певної особи, визначені законом. Наприклад: ініціатором процедури банкрутства є сам боржник-юридична особа, особа раніше управляла юридичною особою боржником, або є родичом фізичної особи-боржника, тощо.
Як було раніше? Починаючи з 2013 року діяла система автоматизованого відбору арбітражного керуючого для призначення у справі. Керуючий обирався автоматично, із числа всіх арбітражних керуючих, і призначався судом. Такий порядок не був досконалим, і за умови відмови обраного системою керуючого, у справі міг бути призначений будь-який інший арбітражний керуючий, який подав відповідну заяву до суду.
Кодексом про банкрутство, який введено у дію у жовтні 2019 року, було збережено автоматизовану систему відбору керуючих. Під час розробки проекту кодексу такий варіант було визнано найбільш доцільним для забезпечення незалежності арбітражного керуючого. Суд мав би робити запит до системи, яка б обирала три кандидатури, і один із обраних керуючих призначався у справу.
Але є одне але. Автоматизований відбір мала б забезпечувати Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Однак вона не створена й досі, і з моменту введення дію Кодексу «лотерея» з відбору арбітражних відбувалась у спосіб, фактично не передбачений законом. Використовувалась стара система, яку доопрацювали, щоб вона могла видавати суду три кандидатури. Очевидно, що до попередніх недоліків додались нові дефекти.
Запропонований законодавцем механізм є досить вдалим, хоч і прокредиторським, вирішенням проблеми на перехідний період до створення ЄСІТС.
Так, надання кредиторам права ініціативи призначення керуючого має стимулювати боржників до більш сумлінного виконання обов’язків. Кредитори також отримують певну гарантію ефективної та швидкої процедури, у разі звернення до професійного та досвідченого керуючого.
Звичайно, не можна виключати так званого «дружнього» банкрутства за ініціативою пов’язаних із боржником кредиторів за участі лояльного керуючого. Однак, з іншого боку, кодекс має достатньо механізмів для інших кредиторів здійснювати контроль за арбітражним керуючим, а також для перегляду спірних правочинів боржника та для спростування кредиторських вимог інших осіб.
Олена Волянська, партнер, керівник практики банкрутства та реструктуризації, спеціально для The Ukrainian Journal of Business Law
Iншi Новини
